Українська література - шкільні твори - 2022

«Добро і зло» у творі Євгена Гуцала «Сім’я дикої качки»

Всі публікації щодо:
Гуцало Євген

Варіант 1

Є. Гуцало — відомий український письменник, тематикою творчості якого  доволі часто ставала природа. Він намагається привернути нашу увагу до того, що природа потребує нашої допомоги — її потрібно оберігати та захищати. Саме така думка найчастіше являється головною в оповіданнях Є.Гуцала.

Та твори письменника не лише змальовують картини природи та закликають до її захисту. У них представлена широка галерея образів, а також піднімаються актуальні  загальнолюдські питання. Зокрема, письменник намагається визначити, що є добро, а що — зло. Образи оповідань Є. Гуцала начебто  взяті просто з життя. А у житті такі категорії, як добро та зло, присутні скрізь.

У оповіданні Є. Гуцала «Сім’я дикої качки» ми бачимо двох дітей — Юрка та Тосю, але вони зовсім різні. Тося — сільська дівчинка, щира і безпосередня. Вона має такі прекрасні людські риси, як милосердя і добро, є гуманною. Усіма цими  рисами вона ототожнює добро. Добро — у любові до природи, у вмінні співчувати, у прагненні допомогти. Навіть у вмінні  прощати, адже дівчинка таки вибачила Юрка,  також добро. Дівчинка постає перед нами зі світлою та щирою душею.

Юрко — звичайний хлопчик, який живе у місті і приїжджає до бабусі у село на канікули. Він, звичайно, не втілює у собі зло, адже являється просто дитиною. Та деякі його риси насторожують. Можливо, хлопець просто не розуміє, що природу потрібно берегти, адже зростає у місті. Але погано те, що він не намагається це зрозуміти: не звертає уваги на слова Тосі і навіть свої сільських товаришів. Юрко аж занадто самовпевнений та хвалькуватий, він не помічає, як ображає інших. Хлопець вважає, що все навкруги призначено для того, щоб приносити задоволення особисто йому. І, на мою думку, якщо Юрко не зміниться, він стане доволі жорстокою, егоїстичною  людиною… Тож зло в оповіданні — це нехтування думкою інших, егоїзм, і, найголовніше, неповажне ставлення до природи, нерозуміння того, що ми самі — її частина…

Таким чином,  міський хлопець Юрко набагато черствіший та жорстокіший, ніж звичайні сільські діти. Можливо, це через те, що він досить рідко може поспілкуватися з живою природою і тому не розуміє, яке значення вона має в житті людини. Хлопця не можна назвати милосердним, він  думає тільки про себе та про те, щоб йому було добре…

Тож добро і зло у творах Є. Гуцала виражається через людські вчинки і почуття. А ще через  те, які емоції ці твори викликають у читачів, адже у кожного з нас різне розуміння цих моральних категорій, але є такі речі,які у всіх асоціюються зі злом чи з добром. Саме такі категорії представлені  у оповіданнях Є. Гуцала.

Варіант 2

Прийшов до лісу, назбирав ягід, грибів, трав. Присів на галявинці, милуєшся неймовірною красою, душа немов відпочиває, відлітає далеко-далеко, туди, де білі пухнасті хмарки клубочаться та граються з сонцем у піжмурки, а вітерець тим часом легко обвіює з усіх усюд, доносить літні пахощі малини й стиглих суниць. Все це — незліченні дари нашої матінки-природи. Вона радісно стрічає нас щоразу, залюбки віддає нам усі свої дари та нічого не просить у відповідь. А чим ми, рідні діти, їй відповідаємо?

Цю проблему зобразив Євген Гуцало у своєму творі, що стане наукою й для дітей, і для дорослих, «Сім’я дикої качки». В оповіданні наявні можливі ставлення людини до природи: добро й зло.

Героїнею, що уособлює добро в оповіданні, є Тося. Вона — добра та чуйна дівчинка, що любить і захищає природу. Тося ще спочатку застерігає Юрка: не потрібно чіпати диких каченят, без води вони помруть! Коли Юрко відмовляється прислуховуватися до порад дівчинки, вона відважно намагається врятувати каченят від загибелі. Дівчинку підтримують сільські хлопці: вони допомагають їй у цій добрій справі. Тося — приклад для всіх нас, адже ми маємо любити природу, бути вдячними за все, що вона нам безкорисливо дарує, як і ця героїня.

Уособленням злісного та жорстокого ставлення до природи є Юрко — міський хлопчина, що приїхав у село до бабусі. Юрко намагався приручити диких каченят задля власного самоствердження, адже єдиною метою цих дій було довести, що він — справжній мастак. Хлопець хотів лише похизуватися перед друзями з села. Причиною вияву жорстокості щодо каченят, на мою думку, була невдала риболовля. У цьому і є сутність людської натури: коли нам щось не вдається, завжди хочеться досягти вершин у чомусь іншому, довести, що на щось-таки здатні. Я щиро вірю, що всі ми знаходитимемо інші шляхи подолання тимчасових невдач, не вдаючись до жорстокості та не маючи на меті заподіяти комусь зло.

Наприкінці оповідання Юрко все-таки в душі визнає свою помилку, проте тепер надто пізно. Якби ж було можливо повернути час! Може, тоді б він не кривдив маленьких каченят, і з Тосею не сварився б! Каяття хлопчика гідне поваги, і це — ще один важливий урок для читачів від автора: ніколи не пізно покаятись у своїх вчинках.

На мою думку, Євген Гуцало вдався до проведення паралелі «добро-зло», або ж «Тося-Юрко», щоб донести до нашої свідомості всю важливість кожного нашого діяння та навіть бездіяльності. У будь-якому випадку нам слід залишатися людяними та милосердними, докладати всіх зусиль задля збереження природи та захисту братів наших менших. Можливо, саме тоді у світі запанує гармонія, якої так не вистачає зараз.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.