Українська література - шкільні твори - 2022

Хіба повинні діти страждати через нерозважливі вчинки своїх батьків? (За оповіданням Є. Гуцала «Хто ти?»)

Всі публікації щодо:
Гуцало Євген

В оповіданні Є.Гуцала «Хто ти?» піднімається дуже складна проблема відповідальності батьків засвоїх дітей. Ця проблема була актуальна завжди, у наш час особливо. Тому такзагострена ситуація, описана в оповіданні.


Одна з героїньтвору Одарка Шмаглій, ще молодою народивши дитину, покинула її в дитячомупритулку. Невідомо, що змусило її зробити саме так, чи страждала жінка черезцей свій вчинок. Але жодного разу вона не відвідала свою дочку, ніби забувшипро неї. І дівчина, яка виросла красивою і здорового, не може зрозуміти, у чомуїї провина, чому мати зреклася її, не захотіла дати їй тепла і ласки. Галя, головна героїня оповідання, прожила все своє дитинство у стражданнях не зісвоєї вини, ніби розплачуючись за гріхи матері. І дівчина справедливо хочеспитати свою матір, хіба повинна вона страждати за те, що наробили її батьки.

Але виявляється, щожиття нічому не навчило Одарку. Вона народила ще двох дітей, але і для них нестала доброю матір’ю. Заради свого кохання жінка продала добротний будинок, позбавивши себе і свого сина житла, витратила на свого коханця всі гроші, асама злягла в лікарню з невиліковною хворобою. Малий же син її і ще менша дочказалишилися без догляду, без їжі і майбутнє їх чітко визначене — знов-такидитячий будинок. Знову діти стали без провини винними, знову мають страждатичерез нерозважливі вчинки своєї матері. А про батька автор взагалі не говорить, бо що ж це за батько, який відцурався своєї дитинки ще до її народження!

Вражає опис побутуцих малих дітей, які вже стали сиротами, хоч мати їх ще жива: «Квартирускладала одна кімната, яка правила за кухню, спальню, вітальню й комірчинуводночас. Біля газової плити стояв мішок з картоплею, в старій шафі з навстіжодчиненими дверцятами виднілись торбинки, пакунки, банки, каструльки, стіл бувзавалений посудом, ложками, ганчір’ям, серед якого лежав буханець хліба й булорозсипано пшоно: ліжко, де жужмом лежали подушки й ковдра; стілець з одірваноюніжкою звалився боком…» Ясно, що Одарка була зовсім байдужа до своїх дітей, якщо могла позбавити їх нормальних умов і переселитися в таку комірчину. А вжечоловік, заради якого все це було зроблено, — це взагалі не- людь, адже він бувбатьком Одарчиної дочки. Більше уваги й турботи Ілько і Галя діставали відсусідів, які намагались усовістити Одарку, підгодовували її дітей. Тому правдусказала вже доросла Галя: «Вона жила не для мене, а для… Розказували, є тутодин. Любила! Купувала його любов, як тільки могла. Ціною мого життя… ціноюжиття своїх дітей. Чужу байдужість купувала, чужу жорстокість!»

Ось так. Усе своєжиття жінка страждала і змушувала страждати своїх дітей. Заради чого? Зарадипримар, заради свого нещасливого кохання. Врешті вона померла, а діти їїзалишалися самі, без батьків, без родинного тепла, без певного майбутньо; 6.ііони підуть тим же шляхом, яким уже пройшла їх сестра, шляхом поневірянь по дитячих притулках. І знову постане те саме питання: за що? Защо мусять страждати ще зовсім малі діти?

І автор усім своїм твором відповідає: так не повинно бути! Діти неповинні розплачуватись за помилки своїх батьків, у них має бути щасливедитинство у власній родині. Тому вже доросла Галя, спізнавши життя у притулках, бере на себе відповідальність, від якої відмовилась її мати. Якщо матері дітине були потрібні, то хоч сестра дасть їм родинне тепло. І діти виростутьщасливими і не будуть страждати через нерозважливість своєї матері. Адже так неповинно бути!

II варіант

Дитячі роки — той вік, який вважається вікомбезтурботної радості, ідилії. Але від того, що відкрилося дитині в навколишньомусвіті, що подивувало й захопило її, що обурило або примусило страждати, — відцього значною мірою залежить майбутнє людини.

Письменник, що хоче переконливо змалювати світ«дитячої душі», мусить мати добру емоційну пам’ять чи, іншими словами, геніально пам’ятати своє дитинство. Тоді не буде приблизності, схематичності, фальші. Євген Гуцало належав саме до таких письменників. У творах Є. Гуцалагармонійно поєднані безпосередність дитячого сприйняття й умудрений погляддорослого. Це саме й підтверджує те, що Євген Гуцало на все життя залишивсявірним дитинству.

Дівчина Галя, сирота, яка виросла в дитячомупритулку, — головна героїня оповідання Євгена Гуцала «Хто ти?». Мати покинулаГалю ще немовлям. Вона відцуралася від рідної кровиночки заради свого химерногощастя. Усе життя ця жінка жила лише заради себе. Галі нічого не потрібно відматері, тільки відчути хоч крихітку материнської ніжності, відчути, що комусьпотрібна. Вона каже: «Я б тільки взяла її долоні у свої, притулилась до нихгубами, притулилася б щоками». Не мали щасливого дитинства і двоє інших діток.Про них мати теж не думала.

Галя знаходить матір смертельно хворою. У глибинісвоєї сирітської душі дівчина все-таки сподівається, що мати впізнає її. Але, розплющивши очі, мати питає в Галі, хто вона.

Та серце дівчини не скам’яніло, душа незачерствіла. Хоч і підсвідомо, вона зрозуміла, що ніколи не кине своїхсестричку й братика, яких доля раптом подарувала їй.

Рішення Галі відмовитись від попередньогоусталеного життя заради сестрички та братика, з якими щойно познайомилася, викликаєзахоплення й повагу.

III варіант

«Хто ти?» — питання, що прозвучало з вуст матері, образило Галю. Пройшло багато років, авона все сподівалася на зустріч, на те, що мати прийде до неї. І недочекавшись, сама шукає зустрічі віч- на-віч…

Є. Гуцало в своємуоповіданні «Хто ти?» піднімає моральне питання батьківського права і причини танаслідки його втрати. Так вже трапилося, що молода жінка віддала дитину допритулку, таким чином відмовилась від неї. З дитинства душевно вражена дівчинкана ім’я Галя зростала і час від часу замислювалася над буттям, над тим, чи є справедливістьна світі. Не відчувала вона з дитинства материнської ніжності, любові, а такхотілося…

Постійнеочікування, надія на зустріч сходили нанівець. Чорними фарбами долязамальовувала все навкруги: час минає, а матері все не було.

І ось вона вжедоросла. Зовні гарна, але крижаний погляд з’явився на обличчі. Як хотілось ційдівчині зараз зустрітися з найДо- рожчою для неї людиною. Але мати не пізнаєїї. Треба їхати — пекучий біль проймає груди. Страждання переповнюють Галю, алезупиняє думка: а як же та малеча, з якою познайомилася вона вранці? Вонинавіть не підозрюють про те, що доводяться їй братом і сестрою. Не дивлячись насвій малий вік, вчаться самостійному життю, вірять, що мати повернеться злікарні. Вони не припускають думки, що втрачають її навіки, як втратила їїбагато років тому Галя — старша сестра. Не підозрюють про те, що на них очікуєсирітська безрадісна доля. Помираючи, мати пускає їх на білий світ — беззахисних і безпорадних. їм відкритий шлях у майбутнє, а чи зможуть вони заразбез допомоги рідної людини відшукати своє місце в житті: подолати труднощі, вистояти в життєвих негараздах і випробуваннях. Зараз діти перебувають устані, коли будь- яка образа, немов голка, зачепить і поранить душу.

Мати, яка жилазаради втіхи, покарана. Вона вже на порозі смерті, і виходить, що діти повинніспокутувати її гріхи в своєму майбутньому — невизначеному, можливо, йбезрадісному. Старша сестра Галя відчуває це, вона не хоче, щоб вони повторилиїї власну долю. Почуття родинності, бажання допомогти перекривають ту страшнуобразу непізнання, яку вона відчула у лікарні. Бо чи ж ці діти повинніспокутувати гріхи матері, батька (який ніколи ним не був), чи повинна їх лишитидоля людського щастя, радості, сімейного тепла? Зараз їм необхідна допомога, підтримка… матері, яку, я маю надію, зможе замінити їм доросла вже Галя.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.