Українська література - шкільні твори - 2022

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РІДНОГО КРАЮ (за мотивами оповідання А. Давидова «Рятували Конотоп»)

Всі публікації щодо:
Давидов Анатолій

Завжди в людей виникало непереборне бажання поринути утайни навколишнього світу, розгадати загадки, які приховує у собі природа. Саметому письменники і поети знову і знову звертаються до теми природи, неперестають оспівувати красу і загадковість світу тварин та рослин, розповідатипро неповторне життя природи.

Теми єдності людини й природи, теми краси природи, їїважливого місця у житті кожного з нас, теми необхідності збереженнянавколишнього світу торкається і Анатолій Давидов у своєму оповіданні«Рятували Конотоп».

З перших сторінок твору ми потрапляємо на береги річкиКонотоп. Ми бачимо невеликий струмочок, у якому «горобцеві по коліна». І таксамо, як герой Давидова — хлопчик Ігор — дивуємося розповідям про те, що колисьця річка була повноводною, широкою, глибокою. Дивуємося і з сумом думаємо проте, як могло статися, що велика річка зникла, «береги лепехою і стрілолистомза- тягло, вже й ряска до середини добирається».

Великої шкоди завдали річці люди. А «меліоратори» і нацьому не хотіли зупинятися — пропонували річку на канал перетворити. Добре, щоголова колгоспу не погодився. Він мав єдине бажання — врятувати, відродитимогутню річку. І залучив до цієї справи усіх жителів, усіх небайдужих до долірідного краю, до краси рідної природи. Усі узялися до роботи: висаджувалидерева, очищували джерельця. Але незважаючи на усі зусилля, води в Конотопі незбільшувалося. Та це лише на перший погляд. Адже за рік рівень води у річціпіднявся на п’ять сантиметрів. Мало? Дуже! Але, як вірно сказав учительбіології Іван Михайлович: «Осушити річку легко, а ось «вилікувати» її важко:десятки років треба на це».

Так, зруйнувати природу, знищити красу можна за ліченіхвилини. І навіть не помітити цього. Але чи не буде запізно, коли ми побачиможахливі наслідки нашої байдужості? Чи встигнемо врятувати чарівний навколишнійсвіт? Чи врятуємо самі себе — бо ми ж є частина природи! Замислитися над цимиважливими питаннями змушує оповідання Анатолія Давидова.


У п’ятницю, саме перед уроком літератури, в класіоголосили неприємну новину — на завтра планується суботник.

Отже, прощавай вихідний. Треба прокидатися о восьмійгодині, брати віник, лопатку й плестися до школи.

Потім весь день мести. Скільки корисних справ я міг бизробити в цей час! Наприклад, пограти в комп’ютерну гру. Можна було б простоподивитися телевізор. Так я думав до початку заняття, вважаючи наступний деньвтраченим.

Пролунав дзвоник. Прийшла вчителька й сказала, щопрочитає нам сьогодні оповідання А. Давидова «Конотоп».

Знову я зітхнув. Конотоп, Конотоп — це щось з історії?Зараз будемо майже годину слухати про славне минуле нашого народу!

Насправді ж минуле було славним, бо прекрасні, небайдужі люди жили раніше. Такі люди зустрічаються і-в наш час, але їх все меншей менше. Що говорити, я сам відчуваю, що став байдужим. Думаю тільки про те, щопрйносить мені задоволення.

Історія про Конотоп виявилася дуже цікавою йповчальною. Конотопом називалася річка. Раніше вона приносила людям лишерадість, а потім поступово почала висихати. Поради меліораторів селяни незахотіли слухати. Та й що вони пропонували? Зробити з річки канал, вирощуватитам рибу. Ідея ніби й непогана, але хто може знати, які наслідки буде мати їївтілення.

Тоді порадилися з іншими науковцями. Вони пояснили, щотреба обсадити береги деревами й вичистити джерельця, які наповнюють річку.Інформація корисна, але тільки тоді, коли всі почують її та зможутьвикористати. А для цього людина має бути небайдужою. Таким був геройоповідання Ігор, який просто приїхав до бабусі й дідуся відпочивати на літніканікули. Заповзято береться хлопець до справи. Він навіть звертається задопомогою до дідуся.

Онук з дідусем очищують джерельце, з якого ранішебрали питну воду. Це дуже символічно. Дідусь, розкопуючи джерело, згадує своюмолодість. У його пам’яті оживають картини минулого. Хоча минулого-неповернеш, але спогади залишаються. Вони бентежать серце й приносять радість.Так і джерельце. Занедбане, воно ледь-ледь пробивалося з-під землі. А очищенедопомогло врятувати Конотоп.

Після прочитання цього оповідання я по-іншому оцінивподії суботнього дня. Що я, такий маленький, можу зробити для рідної природи?Шкідливі підприємства закрити не можу, моря наводнити не можу.

Звісно, якщо оголосили суботник, я залюбки візьму уньому участь. Можливо, багато екологічних проблем залишається невирі- шеними, проте вулиці нашого міста будуть чистими. Річка починається з маленькогоджерельця!



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.