Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Образ Марусі Чурай у одноіменному романі Ліни Костенко
Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Чурай Маруся
Людей такого рідкісного дару
Хоч трохи, люди, треба берегти!
Ліна Костенко
Ліна Костенко — відома сучасна письменниця і поетеса. Її твори завжди актуальні, адже написані від душі, з великою любов’ю до читачів. Вершиною поетичної спадщини Ліни Костенко можна вважати роман у віршах «Маруся Чурай».
Події роману розгортаються у ХVІІ столітті, коли Україна боролася проти польської шляхти. На тлі цих історичних подій показане кохання Марусі Чурай та Гриця Бобренка. Маруся — головна героїня роману — дівчина простого роду, небагата, але душа її чиста й щира. Вона по-справжньому покохала Гриця, це почуття вона несла як коштовний діамант. Але коханий зрадив її, погнавшись за матеріальними благами. Маруся не змогла пробачити Гриця, адже зрада для неї — це найгірше, що може трапитися.
Ліна Костенко наділила свою героїню якостями, які завжди цінувалися українським народом. Перш за все, високою моральною чистотою, готовністю до самопожертви та неприйняттям хитрості та фальшу. Крім того, дівчина була надзвичайно талановитою: вона складала пісні, які з часом ставали народними, вели у бій безстрашних воїнів, надихали їх на подвиги.
Марусю поважають у місті. Ми бачимо це на суді, коли козаки захищають її, не дають стратити. Вона для них не просто талановита дівчина, вона — душа українського народу, його муза, яка сподвигає народ на подвиги:
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Козаки, які захищають Марусю, розуміють, що вона не винна. Вони вірять у її чистоту, без якої не міг би існувати її талант. Саме під час суду ми бачимо ставлення до дівчини інших людей — тих, хто були схожі на Гриця, мислили, як він. Для цих людей нещирість та брехня були нормою життя, а Маруся примусила їх подивитися правді в очі та побачити убогість їхнього життя. Звичайно, вони не могли їй цього подарувати.
Маруся не хотіла вбивати Гриця, вона отруту готувала для себе, адже не могла пробачити зради коханого та зрозуміти роздвоєність його душі. Те, що Гриць випив отруту — лише збіг обставин. Збіг, який, власне, ставить все на свої місця. Поетеса доводить, що не можна жити у брехні, що за зраду, за обман завжди доводиться платити.
Тож, на мою думку, Ліна Костенко в образі Марусі Чурай прагнула втілити всю духовну велич та моральну красу українського народу.
Сьогодні, на жаль, все менше залишається людей, схожих на Марусю. Нами править бажання красиво жити, бути матеріально забезпеченими, і мало хто по-справжньому думає про душу, мало хто залишається вірним собі у цій круговерті життя…
