Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література — шкільні твори - 2025
«Я не можу бути там, де зневажають мій народ...» Ідейно-художній зміст повісті Б. Антоненка-Давидовича «Слово матері»
Всі публікації щодо:
Антоненко-Давидович Борис
Б. Антоненко-Давидович — видатний український письменник. (Твори Б. Антоненка-Давидовича відзначаються неабияким психологізмом та художньою довершеністю. Проте значний час вони були заборонені цензурою, а сам письменник ув’язнений. Усі твори автора просякнуті глибоким патріотизмом, любов’ю до свого народу, рідної мови та культури. За цю щиру любов письменника цькувала цензура та критики. Зараз його твори визнані як майстерні зразки психологічної прози.)
Повість Б. Антоненка-Давидовича «Слово матері».
Образ головного героя. (Головний герой повісті — виходець із простої селянської родини Іван Сметана. Це чуйний та розумний хлопчик, здібний у навчанні, він поважає старших та глибоко любить свій народ. Проте з плином часу його змінює оточення, у якому він перебуває під час навчання. На щастя, наприкінці повісті Іван доходить правильного висновку щодо того, як потрібно поводитись, як ставитися до простого народу.)
Образ матері. (Мати Івана є дуже важливим образом у повісті. Вмираючи, вона дає синові останню настанову: не водитися із багатими безсердечними людьми, все життя зберігати любов до свого народу. Слово матері допомагає Іванові визначитись зі своїм місцем у житті, зі своїм ставленням до людей. Як би глибоко не пристосовувався Іван до життя серед заможних людей, саме слово матері пробуджує у ньому почуття, яке, здавалося б, давно заснуло, і допомагає хлопцеві знайти правильний пілях. Мати Івана разом із його батьком дали хлопцеві любов та повагу до людей, прагнення знань, любов до культури та літератури свого народу.)
Родина Караваєвих. (Караваєви є типовим прикладом заможних людей, які мають досить значні матеріальні статки, але залишаються духовно бідними. Мері — дівчинка з цієї родини — з презирством ставиться до простих людей. Іван закоханий у Мері, проте її зверхнє ставлення до його народу обурює його, він розуміє, що ці люди не гідні навіть брудного нігтя людини з народу — саме так говорить Іван наприкінці повісті. Коли до міста приїжджає театральна трупа Саксаганського, Іван разом з Ка- раваєвими йде на виставу. Івана схвильовують події, зображені на сцені, а от Караваєвим вистава не подобається, вони вважають її примітивною через мову постановки. Отже, ці заможні люди обмежені своїми недолугими поглядами, вони не здатні сприймати мистецтво.)
Ідейне навантаження повісті. (На прикладі Івана автор показує читачеві, як життєві обставини здатні збити з правильного шляху навіть дуже порядну, чесну, розумну людину. Автор закликає не піддаватися впливові нерозумних людей, які не розуміють, що таке патріотизм, мистецтво, гідність. Б. Антоненко-Давидович понад усе ставить ідеали любові до своєї Батьківщини, звичаїв та мови рідного народу. Письменник впевнений, що відірвана від своїх коренів людина не може існувати повноцінно.)
