Українська література - шкільні твори - 2022

Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Варіант 1

Це не просто звичайна українська жінка. Про неї можна сказати такими рядками із вірша: «Це голос наш. Це пісня. Це душа». Я впевнений, що саме такими словами можна охарактеризувати видатну українську поетесу Ліну Костенко. Адже її творчість, її життя, сама вона — наш захисник і суддя, наша відвертість і щирість, наша душа і пісня. Саме вона: поетеса, яка намагається нам щиро допомогти і декому з нас виносить вирок, яка разом з нами сумує і радіє, думає і живе.

Чим же нам здатна допомогти яскрава творчість Ліни Костенко? Звичайно ж, своїм чутливим, щирим і безкомпромісним словом, словом, яке дозволяє кожному з нас відкрити зовсім інший навколишній світ, в якому на першому місці стоїть тільки щирий патріотизм, милосердя, любов і добро.

Ліні Костенко довелося пережити страшні роки Великої Вітчизняної війни. Їй, як і будь-якій іншій дитині, хотілося бавитися і гратися, та дитинство дівчинки було «вбите на війні». Ліна дуже рано стала дорослою, вона рано почала розмірковувати над своїм життям, над його швидкоплинністю і непостійністю. Мабуть, саме тому у дорослої Ліни Костенко і з’являються такі вірші, які одразу ж беруть читача за серце:

«Душа в словах — як море в перископі,

І спомин той — як відсвіт на чолі…

Мій перший вірш написаний в окопі.

Він друкувався просто на землі».

Поетичний світ Ліни Костенко — це чарівний світ, сповнений любові до усього того, чого іноді нам так бракує, сповнений, на перший погляд, звичайних речей: тепла людських стосунків, незабруднених, зелених лісів та полів, мистецтва, культури тощо. Але з часом:

«Минають фронди і жиронди,

Минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине».

Ліна Костенко впевнена, що ніколи не треба боятися зробити помилку, адже від неї ніхто з нас не застрахований. Адже добре відомо, що життя найкраще пізнається на власному досвіді, помилках чи успіхах. Треба робити спроби стати кращою людиною, жити без заздрощів і знущань, без війн і з усіма в злагоді. І дуже хочеться, щоб усі наші сучасники уважно прислуховувалися до поетичних слів Ліни Костенко і розуміли, що вона бажає світові лише любові та щастя:

«Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони, як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки».

Найважливішим у житті Ліни Костенко було і залишається кохання. Не звичайне захоплення, а кохання, від якого тьмариться розум, але душа залишається чистою. Зраджувати собі, своєму розумінню совісті і правди, і між тим любити іншу людину — ось це і є справжнє кохання. Іноді це облуда, яка коли-небудь спаде з очей і дасть побачити свого коханого чи кохану з іншого боку. Та люди шукають один одного не для того, щоб забути ідеали, які для них були єдино вірними, вони хочуть знайти по-справжньому споріднену душу, яка стане їм другою половинкою. Ось як про це думає Ліна Костенко:

«Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!».

У кожного з нас існує свій власний світ, в якому збувається все, про що ми мріємо. Є такий світ і в Ліни Костенко. Цей світ чарівний і милосердний, безмежний і яскравий. У ньому є місце для спогадів і мрій, для смутку й радощів, для любові і ненависті. Це світ, у якому оселилися турботливі, безкорисливі і щирі думки Ліни Костенко, що завжди готові прийти на допомогу тим, хто заблукав у темряві ненависті, зневаження, омани чи забудькуватості.

Я впевнений, що творчість Ліни Костенко може вказати правильний шлях кожному з нас, може кожному з нас дати можливість відчути себе гідною людиною. І мені дуже хочеться, щоб і наші нащадки не забували про душу нашого народу, а вірші цієї талановитої поетеси чарували їх своєю небайдужістю та щирістю і через декілька століть.

Варіант 2

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Ліна Костенко… Це ім’я підноситься, наче прапор, у нашій українській поезії. Хоча вартість її поезії ще й не оцінена вповні, не вивчена літературознавцями, але для українського читача вона вже давно стала джерелом цілющого слова, яке тамує спрагу щирості й душевної щедрості, ліквідує брак правдивості й чистоти. В. Базилевський писав: «Українській літературі поталанило, що в ній є постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. Це піднімає Ліну Костенко в очах мудрого читача на ту висоту, у ті сфери духу, які зрідні бунтарству Лесі Українки чи, скажімо, Габріели Містраль… З відстані у часі подвижництво Ліни Костенко стане ще виднішим… Це більше ніж поезія — тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти й глупоти. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі…» Ці слова дослідника якнайкраще характеризують специфічну насиченість поезії Ліни Костенко поетичним сенсом, поєднання традиційного поетичного струменя зі сміливим новаторством, густотою образності.

Поетеса керувалася в поезії досить високими критеріями, вважаючи, що право на існування має лише те слово, яке потрібне сучасникам, яке облагороджує їх, містить у собі квінтесенцію духу доби. Тому вона непримиренно ставиться до так званих «пустих» віршів, що пишуться тільки задля слави чи ще якихось винагород:

А скільки в нас поезій випадкових

З нічого й ні для чого виника!

Байдужих фраз металу нетривкого,

Думок затертих І порожніх слів…

Сама прагнула простоти слова, не намагаючись нагромадити складні символічні конструкції. Але яка ж складна ця простота! І чому ж вона так бере за душу? Чому змушує страждати, співпереживати, навіть плакати? Тому що кожне слово, мов щире золото, мов стигле зерно, лягає у грунт нашого серця. І невже можна залишитися байдужим до таких, наприклад, рядків:

Коли буду я навіть сивою,

І життя моє піде мрякою,

Я для тебе буду красивою,

А для когось, може, й ніякою.

Так, ніяких ускладнень образності, символіки, навіть звичайних для поезії порівнянь, але сила вірша в цьому й криється. Кожне слово займає своє місце і тому змушує рядок бриніти, наливатися чистим змістом.

Ліна Костенко в одному з віршів немовби сама визначає ролі для своїх поезій, класифікуючи їх за енергетичним струменем:

Є вірші — квіти.

Вірші — дуби.

Є іграшки вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.

І вірші є — каторжани.

Крізь мури в’язниць,

По тернах лихоліть —

Ідуть, ідуть

По етапу століть…

Чому вірші можуть стати каторжанами? Поетеса сама відповідає на це питання: «Український письменник, приходячи в літературу, спершу й не знає, в зону якої біди він вступив. Потім проходить здогад і протест: такого не може бути! А потім усвідомлення: так є. Але мушу працювати. Це доля мого народу, отже — і моя доля». Саме цією позицією вимірюється й визначається Тематика поезій Ліни Костенко.

Кожне слово поезії нашої сучасниці немов жива істота, яка може боліти й страждати:

Але поет природний, як природа.

Од фальші в нього слово заболить.

Природність є однією з головних ознак поезії Ліни Костенко. Природний ритм слова відображує природну плинність життя, природний хід думок. Тому, мабуть, поетеса неодноразово зверталася до зображення природи, відтворюючи її неперехідну силу, нетлінну красу:

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, осінь, о! — та сама.

Цей образ, побудований на асонансах і поетичній тавтології відтворює притаманне поетесі вміння грати зі словом, використовуючи не тільки його семантичну виразність, а й притаманну йому звукову мелодику. Інколи Ліні Костенко достатньо всього двох слів, щоб цілком заворожити читача таємницею звучання й значення, але далеко не всі її поезії вибудувані чисто на сенсорному рівні, оскільки більшість їх є поезіями інтелектуальної напруги, роботи думки. Це філософська, громадянська лірика. Але в будь-якому випадку усі вірші поетеси конденсують магічну, надзвичайну силу Слова, що не є просто поєднанням літер, наповнених змістом, а є дієвою могутньою енергією, яка творить і перетворює світ. Дійсно, для Ліни Костенко «спочатку було Слово»:

Марную дні на пошуки незримої

Німої суті в сутінках понять.

Шалене слово загнуздавши римою,

Влітаю в ніч. Слова мене п’янять.

Слово стає охоронцем нації і людства, це воно — найважливіший оберіг українця, містилище духовності й духу уярмленого народу, що вистраждав своє право бути. Тому що кожен народ сильний перш за все своїм словом, для Ліни Костенко — поетичним словом, наділеним душею, живим:

Мої слова, у чоботи не взуті,

Спливають кров’ю на її тернах.

Вони горять і валяться, як вежі…

Поезія Ліни Костенко — окремий поетичний світ, розкрити особливості якого не можна, звичайно, в рамках одного учнівського твору, оскільки він живий і мінливий, він розвивається всередині себе, породжуючи безліч тлумачень і сприйняттів. Це світ справжньої Краси, Мистецтва, духовної Свободи, про яку могла тільки мріяти людина тоталітарного суспільства, це світ Добра і Правди.

Варіант 3

Про поетичну творчість Ліни Василівни Костенко написано багато, але всі праці присвячені, як правило, суспільній діяльності поетеси або її ролі й значенню творчості для покоління шістдесятників. На жаль, немає ще розвідки, яка б показала поетичну майстерність письменниці, тобто все те, що відрізняє почерк справжнього майстра від посереднього віршоробства. А талант Ліни Костенко незаперечний, саме тому її поезії вражають кожного, близькі читачеві, хвилюють його. ,

Видатна письменниця у своєму творчому спадку торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України тощо. Жахають читача "ті залишені в полі гранати, те покиддя війни", через яке гинуть "кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята", і водночас кожний глибоко відчуває переживання дівчинки "в сімнадцять, сімнадцять гарних, неповторних літ", яка закохалася вперше, а "хлопчина їй не відповів взаємністю". Ми замислюємося над вічним плином життя, яке не зупинити, щоб виправити помилки:

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу, —

і прагнемо "зробити щось, лишити по собі", зберегти в серці те, що не мине: посмішку Джоконди, погляд Рафаелівської Мадонни; закохатися до-безтями у світ, який нас оточує. Разом з поетесою ми шаленіємо від кохання:

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Ліна Костенко — талант багатогранний і незабутній. Кожна її поезія — це філософський роздум про вічні категорії, це урок молодим, це сповідь. Поринаючи в чарівний світ її творчості, ми виносимо для себе справжні дорогоцінності авторської мудрості, вивчаємо життя людини, бо вся авторка — у своїх творах, вона не приховує нічого від своїх читачів. їй огидні користолюбство, пристосуванство, ницість, духовне рабство, вона прагне високого польоту в "час орлів":

Стеля і стеля,

А де ж висота?

Що за поет, як піввіку лякався?

Звикли до правди мої вуста.

Нащо їм чорне вино лукавства?

Поетична образність Ліни Костенко свіжа, приваблива, умотивована глибоким відчуттям естетичної міри. Поетеса — глибоко оригінальна, вона використовує яскраву палітру кольорів для зображення природи, має багату метафоричну уяву. Чого варта, наприклад, поезія "Ніч", у якій письменниця дивиться на землю ніби з далекого космосу й уявляє її молодою красунею, на яку задивився Місяць:

Розметавши ріки, як руки,

Спить земля в м’якому просторі,

Їй на коси випали роси,

Трави-ковдри сповзли з постелі,

Та й відкрилися ніженьки босі

І гаряче плече пустелі.

Поетеса оживлює природу, яку любить безмежно (то ж є Батьківщина!), особливо захоплює її вечірня пора, коли натруджена людина нарешті може озирнутися і побачити, як "вечір лізе в пасіку ведмедем через обрій — ніби через тин", як цей вечір "сонце пшеничне розкраяв і окраєць над полем залишив". Роки, прожиті серед рідної природи, неабияка спостережливість великою мірою позначилися на поезіях письменниці.

Ліна Василівна Костенко — справжній митець, людина високого таланту, відверта зі своїм читачем. Її поетичний світ полонить читача з першого ж прочитаного рядка і залишає фантастичне враження, адже поетеса завжди щира, її слова проникають глибоко в душу і запам’ятовуються назавжди.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.