Українська література - шкільні твори - 2022

Засоби поетичної мови інтимної лірики Ліни Костенко

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Поезії Ліни Костенко про кохання цінні і як художньо довершене диво словесного мистецтва, і як твори, наділені здатністю ошляхетнювати людські почуття. Той, хто одного разу потрапив до безмежного дивосвіту лірики поетеси, приречений укотре чи то поринати в бурхливе море пристрасті, чи то тішитися спокійним і розважливим плином вічної ріки кохання. І вже ніколи не стихне пісня любові для тих, у чиїй душі проросли рядки: «Я дуже тяжко вами відболіла», «Я думаю про тебе весь мій час, але про це не треба говорити», «Моя любове! Я перед тобою», «Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани», «Я ради цього ладна жить. Усі інші хай проходять мимо, аби в повторах не згубить одне, своє, неповториме».

Тексти інтимної лірики Ліни Костенко оповиті серпанком таємничості, недомовленості, магії та загадковості. Ліричній героїні дано глибоко почувати й точно все розуміти, вона достеменно знає, що таке любов, і не терпить приниження цього почуття.

Скільки написано творів, у які поети намагалися вкласти всю силу своєї емоційно-ліричної наснаги! Здається, усі можливі нюанси любовних почуттів уже зафіксовані в поетичному слові. Та незважаючи на це, на їх тлі лірика Ліни Костенко вражає енергетикою, сприймається як вічно юна, вітаїстична й злободенна. І це закономірно, бо ж утілення емоційних станів у слово відбувається на справжньому мистецькому рівні, за допомогою досконалих засобів поетичної техніки.

Кохання багатоголосе й неосяжне. Воно то пристрасне, неймовірне, шалене, утілене в образах індійської жриці, весни, урагану, сатани, у ньому навіть учувається клекіт бою й дзвін мечів; то тихе, погідне, спокійне; перемогу отримують то бурхливі пориви, то розважливість аж до раціоналістичної холоднуватості. Таку мінливість, суперечливість і водночас привабливість передано низкою доладно сформованих антитез: «Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон», «чи біля тебе душу відморожу, чи біля тебе полум’ям згорю», виразних і промовистих оксюморонів: «І як ми будем. Як тепер ми будем, такі вже рідні і такі чужі», «Гукала тиша рупором вокзальним», «Тебе, незнаного, впізнаю».

Кохання у Ліни Костенко — це не тільки вибір особистий, а, найперше, особистісний, бо передбачає відповідальність перед предками й нащадками, перед власним сумлінням; це заглиблення у власний внутрішній світ, саморозуміння й самоусвідомлення, самоствердження й самореалізація; водночас це думка про іншого, емпатія, взаємозбагачення. Глибинну філософію любові, поетеса оприявнює в незабутніх метафоричних рядках: «Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним»; «Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву».

Любов високоморальна й високоестетична, вона постає як чинник виховання, формування смаків і уподобань. Вічність і непроминальність класики кохання втілена в образі старого співака у вірші «Пелюстки старовинного романсу». Художні деталі — бокал, метелик на маніжці — протиставлені в тексті номінаціям, що вказують на сірість, буденність, примітив і відсутність тону:

Він цей вокал підносив, як бокал.

У нього був метелик на маніжці.

Якісь красуні, всупереч вікам,

До нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.

Усі мужчини говорили прозою.

Жінки мовчали. Все було не так.

їм не хотілось пива і морозива.

Духовне підґрунтя інтимної лірики, розуміння любові як самодостатньої субстанції, що надихає, окрилює, сповнює душу творчою вітаїстичною енергією, засвідчене у вірші «Моя любове! Я перед тобою» і втілене в поетичні конструкції, що своєю формою й змістом нагадують молитву, іноді замовляння чи заклинання, а в цілому поезія сприймається як своєрідний гімн любові. Почуття ліричної героїні витоками мають національну ментальність, і це сповнює її душу гордістю, гідністю і честю. Герої інтимних поезій Ліни Костенко заглиблені у світ прадавніх вірувань, де присутній демонологічний образ сатани, вогню як стихії очищення, печі як прадавнього символу родинною щастя й затишку:

І снить в печі веселий сатана,

уткнувся жаром в лапи головешок.

Прекрасна, щемка мелодія інтимної лірики Ліни Костенко бринить в душі то сумом і гіркотою, то вигадкою й оманою, пошуком єдиного й неповторного, то мріється як сон чи казка, а то лунає рішучим і вольовим наказом, естетичним і моральним заповітом.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.