Українська література - шкільні твори - 2022

Маруся Чурай — втілення українського жіночого характеру

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Чурай Маруся

Ліна Василівна Костенко — одна з найвидатніших українських поетес XX століття. Її перу належать кілька відомих поетичних збірок. До сьогодні Ліна Костенко веде активну публіцистичну й громадську діяльність. Твір поетеси, який заслуговує на особливу увагу, називається «Маруся Чурай». «Історичний роман у віршах», — так сама авторка визначила жанр цього твору.

Історія Марусі Чурай відома нам з історичних джерел XVII століття. Дівчина — авторка багатьох пісень — отруїла свого коханого, покаравши його таким чином за зраду. Її судили, але виправдали. Таким взагалі є суто історичне підгрунтя роману у віршах.

Ліна Костенко по-новому осмислила історію Марусі, відтворивши в чудових ліричних рядках глибину цієї непересічної натури.

Маруся Чурай — художня, високообдарована натура. Це вона створила чарівні пісні, які співає народ. І це ж вона, керована палким коханням, нині звинувачена в страшному злочині — вбивстві. За версією Ліни Костенко, Маруся приготувала отруту для себе, а Гриць Бобренко, її коханий, отруївся помилково: доля вчинила туг на власний розсуд. Дівчину було притягнено до суду, але тут судді неспроможні винести справедливий вирок. Перед судом по черзі виступили дуже розумні й поважні люди.

Виявилося, що за всіма писаними й неписаними законами Маруся винна, і її присудили до страти на шибениці.

Проте люди дивляться на Марусю з повагою. Жінка з натовпу зауважує:

Якась вона не схожа на убивць.

Злочинниця, — а так би й зняв би шапку.

На смерть іде, — а так би й наклонивсь.

Людей вражають передусім краса та спокій засудженої Марусі Чурай:

Стояли люди злякані, притихлі.

Вона ішла туди, як до вершин.

Були вже риси мертві і застиглі,

І тільки вітер коси ворушив.

І тільки якось страшно, не до речі,

Ні тлі тих хмар і зашморгу була

Ота голівка точена, ті плечі

Той гордий обрис чистого чола.

Але доля знову вчинила справедливо: своєю високою владою гетьман Богдан Хмельницький помилував Марусю. Зокрема в посланні гетьмана було сказано от що:

Чурай Маруся винна у в одному:

Вчинила злочин в розпачі страшному.

Вчинивши зло, вона не є слочинна,

Бо тільки зрада є тому причина.

Важливо, що Богдан Хмельницький нагадав про чесноти дівчини. Він зауважив, що «її пісні — як перло многоцінне». Своє послання славетний гетьман закінчив так:

Таку співачку покарать на горло, —

Та це ж не що, а пісню задушить!

Так поступово стає зрозумілим причина помилування. І мов у дзеркалі відбивається багатогранна натура Марусі Чурай — пристрасної в коханні і талановитої у творчості.

І не було ні радості, ні чуда.

Лиш тихий розпач: вмерти не дали.

Марусю Чурай можна вважати втіленням української жіночого характеру. Вона вірна в коханні і вимагає того ж самого від свого коханого. Коли ж той зрадив Марусю, дівчина зрозуміла, що жити далі просто неможливо. Проте отрута відшукала свою справжню жертву, і зрадливий Гриць знайшов свою смерть. З точки зору звичаїв людських це дійсно є досить справедливим. «Геній і злочин — речі несумісні», — твердить відомий вираз.

Творчість Марусі — це те, що робить злочин просто неможливим.

Ліна Костенко доводить, що жіночність і творчість — поняття неподільні, тим більш якщо йдеться про українську жіночність і українську творчість. Пісні Марусі Чурай живуть у народі, і ми пам’ятаємо про цю непересічну співачку і мужню вольову жінку.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.