Українська література - шкільні твори - 2022

Історичні персонажі в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Чурай Маруся

Варіант 1

Роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко належить до творів української художньо-історичної романістики. У ньому — ціла галерея історичних постатей. Найвідомішою з них є гетьман Богдан Хмельницький. І хоч це не головний герой роману, його характер поетеса розкрила правдиво і повно. Ліна Костенко більше уваги приділила його внутрішньому світові, описавши гетьмана як людину розумну, чутливу. Цей опис базується більше на емоційному заряді. З яким душевним болем сприйняв він розповідь Марусі Чурай:

Про що він думав сам на сам з собою Опівночі, напередодні бою? Який душа несла його тягар, Про що він радився із Богом — То знає лиш перо і каламар, Де срібний лев боровся з однорогом. І як людина справедлива і розсудлива, враховуючи те, що дівчина, хоч і вчинила зло, але не є злочинницею, «бо тільки зрада є тому причина», він виносить вирок, щоб дівчину відпустили негайно.


З великою пошаною ставиться Ліна Костенко до козаків Це і полтавський полковник Мартин Пушкар, чоловік дуже авторитетний і мудрий. Посаду полковника він обіймає упродовж десятка років, що свідчить про повагу до нього. Будь-кого козаки не обирали своїм головою. Заглядаючи в майбутнє, Ліна Костенко зазначає, що цей воїн загине в боротьбі зі шляхтою, але залишиться в пам’яті нащадків: Мине сім літ — і голову цю сиву Виговському на списі подадуть. Змальований поетесою і яскравий образ Леська Черкеса. Це хоробрий воїн, захисник своєї Вітчизни. Багато симпатії вкладено поетесою і в образ Івана Іскри, сина Якова Остряниці, «першого гетьмана після Павлюка». І цей козак «загине теж, в бою заживши слави». Поетеса звертає також увагу на ставлення Івана

Іскри і Богдана Хмельницького до пісні. Поспішаючи до гетьмана зі звісткою про суд над Марусею, Іван думав:

Якщо я впаду, —

Не врятована пісня,


Задушена пісня в петлі захрипить! Згадує Ліна Костенко й тих, хто лишив у людській пам’яті гірку славу зрадника і мучителя. Так, вона розповідає про Ярему Вишневецького, якому «кожна осичинка над шляхом… про Юду листям шелестить». Отож любов до Вітчизни, до свого народу, правда, мужність і справедливість — ці риси повинні бути притаманні кожному громадянинові своєї країни.

Варіант 2

У своєму романі «Маруся Чурай» виразності в зображенні видатних українських осіб Ліна Костенко добивається двома різним шляхами. Окрім того, що в творі вона використовує оцінку їх дій та характерів, яку у своїх думах та піснях дає їм народ, поетеса ще й показує цих людей у окрему мить їх життя, а потім розповідає і їх подальшу долю. Біографічна та історична точність роману не заважає їй робити висновки і узагальнення, які ґрунтуються на пильному та докладному вивченні історії України і мають філософську основу.

Козацькі лідери тих часів, герої роману «Маруся Чурай», постають перед нами живими та повнокровними. Ось, наприклад, добрий і мудрий козак Пушкар, який десять років прослужив у козацькому війську і дослужився до полковника. Він більше звик до коня та шаблі, а не до хитрощів дипломатії, у чому щиро зізнається своїм товаришам:

«Воно, скажу вам, легше, як на мене,

діла у битвах шаблею рішать».

А ось палкий та невтримний у боротьбі за справедливість Лесько Черкес, який кидається з шаблею на порятунок Марусі від тортур. Ще зрозумілішим та привабливішим стає цей козак після того, як Ліна Костенко додає про Черкеса «історичну довідку»:

«Лесько утне ще й штуку не одну.

Він потім стане побратимом Разіна —

Леськом Хромим загине на Дону».

Про «першого гетьмана після Павлюка» Якова Остряницю відомо зовсім небагато. Він відважно боровся проти польської шляхти, а потім проявив політичну мудрість і мужність, коли виступив проти реєстрового війська. Український народ дуже любив свого ватажка. А син Остряниці у романі яскраво показав себе, коли став на захист Марусі. Він добре розумів, ким для України та українців була ця дівчина:

«Я, може, божевільним тут здаюся.

Ми з вами люди разного коша.

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа».

Вустами Івана Остряниці Ліна Костенко промовляє важливі слова про те, що поети, співці та просто талановиті люди — це скарб, душа і майбутнє українського народу:

«Звитяги наші, муки і руїни

безсмертні будуть у її словах.

Вона ж була як голос України,

що клекотів у наших корогвах!»

З коментаря до твору нам відомо, що і Остряниця, і Пушкар загинуть у боях за свободу своїх співвітчизників. Через сім років голову Пушкаря прямо на списі подадуть Виговському, а Остряниця закінчить життя на шляху з Москви до рідної України. Народ завжди згадував цих людей як героїв, а роман Ліни Костенко допоміг вдруге відродитися їхній славі.

Народна пам’ять ніколи не прощає зради, і доказом цього в романі став образ Яреми Вишневецького. Його продажна душа Іуди зганьбила Україну, і навіть рідна земля постійно нагадувала йому про підлість:

«Кожна тут осиночка над шляхом…

про юду листям шелестить!»

Завдяки романові Ліни Костенко «Маруся Чурай» до нас наче наблизилося давнє минуле, воно отримало емоційне наповнення і стало ніби живим. Ми відчули, що ми не якісь прибульці або безрідні діти, що в нас є славетні предки, якими можна пишатися. І це найважливіший здобуток авторки роману.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.