Українська література — шкільні твори - 2025

Притча про чудове слово «ти» (за твором Е. Андіевської «Казка про яян»)

Аналіз

I. Притча про моральні цінності людини. (Емма Андієвська написала «Казку про яян» у жанрі притчі. У ній неодноразово підкреслюється, що в місті, де кожен мешканець знає тільки своє «я», ніколи не буде ладу і щасливого життя.)

II. Місто, де живуть яяни. (Пастушок на гірському пасовищі збирав до купи своє стадо кіз. На одному з виступів він не втримався і зірвався у глибоке провалля. Коли прийшов до тями, побачив себе у незнайомому місті.)

1. Клопоти мешканців загадкового міста. (Козопас обійшов мало не все місто, питаючи у його мешканців, що це за місто. Ніхто навіть не глянув у його бік. Ніхто не дав голодному прибульцю і окрайця хліба. Кожен мешканець міста був зосереджений на спорудженні власної вежі. Вони не спілкувалися між собою і не звертали уваги один на одного.)

2. Старий дідусь розкрив таємницю міста. (Нарешті пастушок зустрів старого дідуся, у якого теж завалилася вежа, і який заговорив до незнайомця. Дідусь розповів пастушкові про звичаї загадкового міста: «Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік».)

3. У пошуках виходу. (Пастушок вирішив негайно тікати подалі від цього міста. Але місто було оточене високим муром і всі брами були зачинені. Дідусь бачив, що козопас не має наміру залишитися у місті. Тож він і розповів гостеві, як це зробити, треба попросити чемно браму відчинитися, сказавши їй «ти». Яяни цього слова ніколи не вживають, тож брами ще жодного разу не відчинялися. Пастушок зрадів, що існує такий легкий для нього спосіб залишити непривітне місто. Він запросив із собою дідуся, але той відмовився через свою немічність і близьку смерть. Пастушок сказав, що на собі винесе старого за місто, аби той подихав на волі свіжим повітрям. Він взяв собі на плечі дідуся і звернувся до брами, низько вклонившись: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». Сталося диво: брама вперше відчинилася навстіж. А пастух раптом опинився на знайомому пасовищі. Зрадів козопас, обережно зняв свою ношу. Та перед ним виявився не дідусь, а мішок із самоцвітами.)

III. Чого вчить притча? (У казці є повчальний зміст: справжня людина не може жити лише власним «я», не помічаючи навколо інших людей, не дбаючи проних. А добро, віддане іншим, завжди повертається. Винагорода чекає на щедрих душею людей.)

Приклад твору

Твір відомої української письменниці Емми Андієвської "Казка про яян" написаний у жанрі притчі. У цій казці авторка підкреслює, що у будь-якому місті світу, мешканці якого знають тільки своє власне "я", ніколи не буде щасливого життя і ладу.

Сюжет казки досить простий: маленький пастушок збирав на пасовищі своє стадо кіз і провалився у глибоке провалля, коли був на одному із виступів і не утримався на ньому. Прийшовши до тями, хлопчик побачив, що опинився у незнайомому йому місті.

Намагаючись дізнатися, що ж це за місто, пастушок обійшов майже всіх мешканців, але у його бік навіть ніхто не глянув. Голодному прибульцю ніхто не допоміг, ніхто не дав йому й окрайця хліба. Кожен містянин займався спорудою власної вежі і був настільки захоплений цим будівництвом, що ні на кого не звертав уваги. Мешканці цього дивного міста навіть не спілкувалися між собою.

Блукаючи, пастушок зустрів старенького дідуся, у якого завалилася вежа. Може, саме тому він відповів на запитання хлопчика. Дідусь розповів йому, що яяни харчуються виключно власним "я", а коли воно закінчується, мешканці загадкового міста просто вмирають. Але через те, що вони ні на кого не звертають уваги і ні з ким не спілкуються, їхнє "я" невичерпне, тому яяни майже вічні. А про себе дідусь розповів: "Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік".

Вислухавши дідуся, пастушок вирішив якомога скоріше тікати з цього страшного міста. Але його оточував високий мур, а всі брами були зачинені на великі замки. Йому й тут допоміг дідусь, який розповів, що браму можна відчинити, просто сказавши їй "ти". Через те, що яяни цього слова не визнають, жодна брама ніколи і не відкривалася. Хлопчик зрадів такій можливості втекти з міста і запросив разом з собою дідуся. Але той відмовився, посилаючись на свою немічність і близьку смерть. Та пастушок пообіцяв, що винесе його на руках, аби той хоч на кінець життя подихав свіжим повітрям.

Пастушок узяв на плечі дідуся, низько вклонився і звернувся до брами: "Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити". Брама відчинилася і хлопчик раптово опинився на тому ж самому пасовищі, з якого потрапив до міста яян. А коли пастушок згадав про свою ношу, то за плечима у нього виявився не дідусь, а повний мішок самоцвітів.

У творі Е. Андієвської "Казка про яян" повчальний зміст полягає в тому, що справжня людина не може жити тільки власним "я", не помічаючи навколо інших людей, не дбаючи про них. А ось добро, яке віддається іншим людям, обов’язково повертається. Отже на щедрих душею людей завжди чекає винагорода.