Українська література - шкільні твори - 2021

Життя — така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти? За твором Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Чурай Маруся

Варіант 1

Ця знаменита фраза Ліни Костенко має відразу кілька смислів. Деякі з них прямо показані в поемі «Маруся Чурай», деякі читачеві пропонується помислити самостійно. Загальний зміст поеми зводиться до того, що пройти життя без проблем просто неможливо. Іноді люди створюють проблеми собі самі, в інших випадках вони виникають у зв’язку з певними складними обставинами. Ніхто не знає, що чекає його в майбутньому, та й чи може допомогти людині таке знання?

У відповідності до змісту поеми молода дівчина Маруся Чурай була всією душею закохана в хлопця на ім’я Грицько Бобренко. Але, як це іноді буває між молодими людьми, посковзнутися на життєвому шляху їм довелося досить рано. Грицько виховувався практично разом з Марусею, оскільки його мама не приділяла йому достатньо уваги, але був трохи іншою людиною — він сумнівався у своїх почуттях і занадто близько сприймав слова своєї матері, яка хотіла одружити його на більш багатій дівчині. Складно сказати, чи була лише одне мати винна в цьому, або ж Грицько теж поділяє частину провини. У кожному разі, долею своєю він був покараний — він випив ту отруту, яку Маруся приготувала для себе, і помер. Маруся хоч і не померла, оскільки була в останній момент помилувана, але теж сильно постраждала — їй довелося провести судовий процес і перенести всю ту незаслужену ненависть від матері Грицька, а також зневагу від інших. Вона й сама хотіла померти, була в підсумку помилувана, але щасливою вже ніколи не стала, оскільки позбулася коханого і сильно захворіла.

Проблематика і слизькість життя показана тим, що невинну Марусю дійсно вважали вбивцею. Протистояти налаштованому проти неї суспільству було практично неможливо, це можна бачити на прикладі несправедливою страти Марусі, на яку зібрався величезний натовп людей. На жаль, думку про те, що та зрада, яку вчинив по відношенню до Марусі Грицько, теж повинна бути покараною, розділив мало хто.

Окремо варто відзначити художню складову поеми. Видатна особистість в українській літературі Ліна Костенко наситила свій твір найкращими і найбільш вражаючими елементами української поезії. Їй вдалося об’єднати воєдино ретельний опис життя українського народу того часу і трагічний опис життя високодуховної людини Марусі Чурай. Все це дозволяє впевнено називати цю поему одним з кращих зразків не тільки української, а й світової літератури.

Варіант 2

Роман «Маруся Чурай» можна вважати не стільки епопеєю, а скоріш трагедією, яка стосується людини з народу, талановитої, але самотньої, страждаючої. Тому свідоцтво життя героїні і її бажання покінчити життя самогубством:

«Я ж хотіла не себе втопити,

Я ж хотіла утопити біль».

Образ Марусі намальований автором з особливою любов’ю. Вона гарна, красива, щира, добра, талановита дівчина, в неї щиро закоханий Іван Іскра, але її серце належить Грицю Бобренку. Хоч Гриць і був справжнім козаком і вродливим хлопцем, але при цьому, на жаль, він був безхарактерним та слабовільним. Він цілком знаходився під впливом своєї матусі, а та і чути не хотіла про Марусю та одруження Гриця на ній.

Батьки Марусі і їх подружнє життя є для дівчини ідеалом кохання, вона бачить, що доля звела батьків «наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі». На відміну від Гриця, Чурай не забиває собі голову великими грошима та земельними наділами, а як «побачив свою долю, — ось ти, ось я, тепер нас буде двоє». Саме такою сильним та безоглядним є і кохання Марусі до Гриця. Її трагедія в тому, що світле та ніжне почуття дівчини потрапило в трясовину міщанина:

«Моя любов чолом сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі».

Вона не звинувачує за зрадництво Гриця, а картає сама себе за те, що не розгледіла раніше, що вони з Грицем зовсім різні по духу, а «нерівня душ — це гірш, ніж майна!».

Дівчина по своїй суті — справжній митець, вона переймається радощами та стражданнями людей, гостріше та глибше за інших відчуває світ. Маруся довірлива, щира і беззахисна. І не дивно, що вона останньою дізнається про зраду Гриця. Вона стоїть вище над життєвими труднощами, вона вища за прагматичний розрахунок, заздрощі, дрібні амбіції. Її не лякають матеріальні нестатки на відміну від Гриця. Хоч Маруся і безпосередня, але вона мудра і явно бачить людські недоліки. Дівчина не засуджує людей за негідні вчинки, а намагається виправдати і зрозуміти їх. Зате до себе вона дуже вимоглива і сувора. Не може собі пробачити, що так пізно роздивилася Гриця. Той, кого вона вважала лицарем, який хоробро бився проти ворогів за незалежність та свободу країни, той вродливий парубок, що «щирими очима дивився приязно на світ», насправді виявився лицеміром, пристосуванцем та зрадником.

Марусина любов з’явилася з самого серця, з її душі, а коли її не стало, то згоріла і душа дівчини. Вона навіть хотіла накласти на себе руки.

Кохання, як і мистецтво здатне вирости тільки за допомогою повної щирості і справжніх почуттів, а коли воно розтоптане зрадою, то йому вже не відродиться. Хоч Маруся і хоче зрозуміти Гриця з його матір’ю, але не може прийняти і виправдати їх мораль, при якій люди йдуть на компроміс із совістю.

І коли парубок із каяттям приходить до Марусі, дівчина відповідає:

«Іди до неї. Будеш між панами.

А я за тебе, Грицю, не піду.

Це ж цілий вік стоятиме між нами.

А з чого ж, Грицю, пісню я складу?».

На жаль, «життя — така велика ковзаниця, кому вдалось, не падавши пройти»…



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.