Українська література - шкільні твори - 2022

Трагедія життя людини, яка має роздвоєну душу (за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Чурай Маруся

I. Філософсько-моральний аспект роману Л. Костенко «Маруся Чурай». (Роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» — це коштовний камінь, який має безліч граней. Серед тем, що звучать у романі, вирізняється тема «нерівні душ». Маруся живе за принципом «Все — або нічого». З такими вимогами вона підходить до людей, які її оточують. Бобренчиха говорить про її серце, що воно «горде і трудне». Дійсно, Гриць, який не може дотягнутися до Марусі, лякається її вимогливості до себе і до людей.)

II. Роздвоєна, розчахнута душа Гриця.

1. Зародження кохання між Марусею і Грицем. (Маруся і Гриць з дитинства були разом. Чураїха приймала хлопця в хаті, було й таке, що підгодовувала, бо Бобренчиха часто ходила по сусідах, забуваючи про сина. Маруся і Гриць подорослішали та відчули, що їхня дружба переросла у кохання. Маруся проводжала Гриця у похід, вірно чекала його, «нікому ні руки не шлюбувала, ані на кого й оком не вела».)

2. Умовляння Бобренчихи. (Бобренчиха, мати Гриця, не хотіла, щоб її єдиний син одружився з Марусею, адже Чураї були не з багатих. Батько Марусі з усіх походів привозив додому тільки славу, ні золота, ні срібла не наскладав. Поки Гриць три роки воював, на хуторі підросла і стала дівкою Галя Вишняківна. Здорова, красива, багата. Ось її і хоче бачити Бобренчиха своєю невісткою.)

3. Роздвоєність Гриця. (Гриць міг не послухати матері, адже був козаком, воїном, ходив у похід, але слова матері про багатство Вишняківни впали на підготовлений ґрунт і проросли чортополохом у його душі. Згадуючи про те, як змінився Гриць після походу, Маруся каже: «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Про все подумав Гриць: про те, що не треба єднати нестатки з нестатками, що «багатому і діти чорт колише, а бідному і янгол не рідня», що треба буде купувати землю і коня, подбати про якусь копійку на весілля. Маруся готова була жити з милим і в курені, а його «серце навпіл розривалось». Не скоро прозріла дівчина, але коли це сталося, то відчула

Нестерпний біль пекучого прозріння!

Яка мене обплутала мана?

Чи він мені, чи я йому — нерівня.

Нерівня душ — це гірше, ніж майна!)

III. трагедія життя Гриця Бобренка. (Бобренчиха день при дню торочила Грицю одне і те ж: піені Маруеі — «то велика туга, а серце в неї горде і трудне. Твоя любов до неї — то недуга. Видужуй, сину, пожалій мене». І душа Гриця «розм’якла якось, заморилась, хоч коники ліпи, як з м’якуша». Пішов зі сватами до Галі. А Вишняки й раді були запопасти такого зятя — зразу до весілля стали готуватися. Ходить туди Гриць кожного дня, ночує там, слухає розповіді Галі про «три бочки меду, вісім куф селітри», килими, про кендюх на весілля, а Гриць дивиться на небо і згадує Марусині пісні. А коли ще й Галя заспівала Марусину пісню, Гриць зрозумів, що він накоїв. Не зможе він жити без Марусі, не зможе весь свій вік слухати деренчливий голос Галі, говорити не про зорі, а про свинячі кендюхи, рахувати червінці і складати багатство у скрині. Гриць Бобренко помер від отрути, яку Маруся приготувала для себе. Це закономірна смерть людини, яка зрадила себе, своє кохання, занапастила свою душу ганебним учинком.)


Філософсько-моральний аспект роману Л. Костенко «Маруся Чурай». (Роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» — це коштовний камінь, який має безліч граней. Серед тем, що звучать у романі, вирізняється тема «нерівні душ». Маруся живе за принципом «Все — або нічого». З такими вимогами вона підходить до людей, які її оточують. Бобренчиха говорить про її серце, що воно «горде і трудне». Справді, Гриць, який не може дотягнутися до Марусі, лякається її вимогливості до себе і до людей.)

Роздвоєна, розчахнута душа Гриця.

Зародження кохання між Марусею і Грицем. (Маруся і Гриць з дитинства були разом. Чура’їха приймала хлопця в хаті, було й таке, що підгодовувала, бо Бобренчиха часто ходила по сусідах, забуваючи про сина. Маруся і Гриць подорослішали та відчули, що їхня дружба переросла у кохання. Маруся проводжала Гриця у похід, вірно чекала на нього, «нікому ні руки не шлюбувала, ані на кого й оком не вела».)

Умовляння Бобренчихи. (Бобренчиха, мати Гриця, не хотіла, щоб її єдиний син одружився з Марусею, адже Чураї були не з багатих. Батько Марусі з усіх походів привозив додому тільки славу, ані золота, ані срібла не наскладав. Доки Гриць три роки воював, на хуторі підросла і стала дівкою Галя Вишняківна. Здорова, красива, багата. Ось її і хоче бачити Бобренчиха своєю невісткою.)

Роздвоєність Гриця. (Гриць міг не послухати матері, адже був козаком, воїном, ходив у похід, але слова матері про багатство Вишняківни впали на підготовлений ґрунт і проросли чортополохом у його душі. Згадуючи про те, як змінився Гриць після походу, Маруся каже: «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Про все подумав Гриць: про те, що не треба єднати нестатки з нестатками, що «багатому і діти чорт колише, а бідному і янгол не рідня», що треба буде купувати землю і коня, подбати про якусь копійку на весілля. Маруся готова була жити з милим і в курені, а його «серце навпіл розривалось». Не скоро прозріла дівчина, але коли це сталося, то відчула

Нестерпний біль пекучого прозріння!

Яка мене обплутала мана?

Чи він мені, чи я йому — нерівня.

Нерівня душ — це гірше, ніж майна!)

Трагедія життя Гриця Бобренка. (Бобренчиха день при дню торочила Грицю одне і те ж: пісні Марусі — «то велика туга, а серце в неї горде і трудне. Твоя любов до неї — то недуга. Видужуй, сину, пожалій мене». І душа Гриця «розм’якла якось, заморилась, хоч коники ліпи, як з м’якуша». Пішов зі сватами до Галі. А Вишняки й раді були запопасти такого зятя — одразу до весілля стали готуватися. Ходить туди Гриць щодня, ночує там, слухає розповіді Галі про «три бочки меду, вісім куф селітри», килими, про кендюх на весілля, а Гриць дивиться на небо і згадує Марусині пісні. А коли ще й Галя заспівала Марусину пісню, Гриць зрозумів, що він накоїв. Не зможе він жити без Марусі, не зможе весь свій вік слухати деренчливий голос Галі, говорити не про зорі, а про свинячі кендюхи, рахувати червінці і складати багатство у скрині.

Гриць Бобренко помер від отрути, яку Маруся приготувала для себе. Це закономірна смерть людини, яка зрадила себе, своє кохання, занапастила свою душу ганебним учинком.)



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.