Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Чому Л. Костенко назвала свій вірш «Пастораль XX сторіччя»?
Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
I. Воєнні спогади Ліни Костенко.
(Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Ліні Костенко було одинадцять років. На все життя в її пам’яті залишилися страшні картини вибухів, пожеж, що заливали землю, мов вулканічна лава, їй і її ровесникам ще треба було гратися у класи, читати книжки, вчитися, а діти війни вже бачили впритул смерть і горе.)
II. Сліди війни на нашій землі.
1. Відгуки боїв. (Ще довго після закінчення війни люди будуть знаходити її
сліди. Земля неначе не хоче тримати в собі проржавілі бомби і снаряди, виштовхує на поверхню. І всюдисущі діти знаходять їх, тягнуть на приймальні пункти металобрухту, намагаються розрядити, кидають у багаття. Скільки років пройшло, а на нашій землі продовжують гриміти вибухи, гинуть діти.)
2. Страшні подробиці нещастя у творі «Пастораль XX сторіччя». (Спокійно
читати цей твір неможливо. Для чого Ліна Костенко так докладно описує картину понівечених дитячих тіл?
Личка вже не було. Юсточками, омитими кров’ю.
Осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць.
Може, це пересторога відчайдушним хлопчакам, які не вірять у можливість своєї смерті? Може, це попередження дорослим, щоб більше розповідали дітям, яку загрозу життю несе це покиддя війни? А скоріше за все, це докір людству за те, що усі конфлікти вирішує війнами.)
3. Протест проти смерті. (Ліна Костенко не шукає особливих слів, щоб передати горе матерів, дідів, «яким не хотілося жить». Ця натуралістична замальовка — протест проти безглуздої смерті, яка забрала гарних дітей. Хлопці були «козацького доброго крою», могли б жити довго, бути помічниками батькам, захисниками рідної землі. Але їх несуть з поля, і «набрякли від крові рядна», і «ніяка в житті Аріадна вже не виведе з горя отих матерів».)
4. Незнищенність життя. (Коли зносили хлопців, був вечір, а людям здавалося, що навіть сонце не витримало, впало ниць з горя. Та життя продовжується: цвітуть під вікнами мальви, і в одної з матерів народилося дитя.)
III. Сенс назви твору. (Пастораль — це опис мирних сцен життя пастушків. Але у творі Ліни Костенко замість ідилії, обіцяної назвою вірша, — смерть сільських хлопчаків, які пасли худобу і у полі знайшли гранату — страшне покиддя війни, намагалися розібрати її і загинули. Зміст твору знаходиться у дисонансі з назвою: яка вже тут пастораль у кривавому XX сторіччі…)
Воєнні спогади Ліни Костенко. (Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Ліні Костенко було одинадцять років. На все життя в її пам’яті залишилися страшні картини вибухів, пожеж, що заливали землю, мов вулканічна лава, їй і її ровесникам ще треба було гратися у класи, читати книжки, вчитися, а діти війни вже бачили впритул смерть і горе.)
Сліди війни на нашій землі.
Відгуки боїв. (Ще довго після закінчення війни люди будуть знаходити її
сліди. Земля неначе не хоче тримати в собі проржавілі бомби і снаряди, виштовхує на поверхню. І всюдисущі діти знаходять їх, тягнуть на приймальні пункти металобрухту, намагаються розрядити, кидають у багаття. Скільки років минуло, а на нашій землі продовжують гриміти вибухи, гинуть діти.)
Страшні подробиці нещастя у творі «Пастораль XX сторіччя». (Спокійно
читати цей твір неможливо. Для чого Ліна Костенко так докладно описує картину понівечених дитячих тіл?
Личка вже не було. Кісточками, омитими кров’ю.
Осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць.
Може, це пересторога відчайдушним хлопчакам, які не вірять у можливість своєї смерті? Може, це попередження дорослим, щоб більше розповідали дітям, яку загрозу життю несе це покиддя війни? А скоріше за все, це докір людству за те, що усі конфлікти вирішує війнами.)
Протест проти смерті. (Ліна Костенко не шукає особливих слів, щоб передати горе матерів, дідів, «яким не хотілося жить». Ця натуралістична замальовка — протест проти безглуздої смерті, яка забрала дітей. Хлопці були «козацького доброго крою», могли б жити довго, бути помічниками батькам, захисниками рідної землі. Але їх несуть з поля, і «набрякли від крові рядна», і «ніяка в житті Аріадна вже не виведе з горя отих матерів».)
Незнищенність життя. (Коли зносили хлопців, був вечір, а людям здавалося, що навіть сонце не витримало, впало ниць з горя. Та життя продовжується: цвітуть під вікнами мальви, і в одної з матерів народилося дитя.)
Сенс назви твору. (Пастораль — це опис мирних сцен життя пастушків. Але у творі Ліни Костенко замість ідилії, обіцяної назвою вірша, — смерть сільських хлопчаків, які пасли худобу і у полі знайшли гранату — страшне по- киддя війни, намагалися розібрати її і загинули. Зміст твору перебуває у дисонансі з назвою: яка вже тут пастораль у кривавому XX сторіччі…)
