Українська література — шкільні твори - 2022

Лицарське ставлення до жінки (за романом І. Багряного «Тигролови»)

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Іван Багряний — великий ерудит, патріот-романтик, тонкий етнопсихолог, вразлива душа — черпав для себе інформацію з героїчнихсторінок вітчизняної історії та спілкування із сучасниками. Йому щастило налюдей, які уособлювали весь позитив українського менталітету. Сповненийпатріотичної гордості, письменник поспішав повідомити світові у своїх творахпідтверджений життям потужний інтелектуальний та духовний потенціал рідногонароду.

Головний герой роману «Тигролови», ГригорійМногогрішний, відзначається тим, що він завжди має духовну перевагу над своїмикатами. Він відвертий, нетерпимий до неправди, чесний, чистий. Це справжнійукраїнець козацького роду та лицарської вдачі. І не диво, що Наталка — дівчинаіз сім’ї тигроловів — щиро кохає його.

У романі змальовується чисте, могутнє, палкекохання між Григорієм і дочкою Сірків Наталкою. Дівчина приваблює юнака нестільки зовнішньою, скільки внутрішньою красою. Григорій не раз намагавсязбагнути притягальну силу духовного єства Наталки і, слухаючи, як виважено ймудро дивиться вона на своє життя («Тут всюди однаково чигає смерть. Навіть напечі. Тож виходить перший»), робить такий висновок: «Ось вона, козача кров! Іось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Такаюна, квітуча — і така сувора, гартована, гонориста».

Перед очима цієї переконаної максималістки неможна ні в чому схибити. Отож, картаючи себе згодом за мимовільний поцілунок, Григорій найбільше переживав, що образив горду тайговичку безцеремонністю та щесправив на неї враження корисного злодюжки. Так, це була дівчина заповітноїюнацької мрії. Тримаючи серце на жорстокому контролі, Григорій намагався невиказати своїх почуттів ні перед Наталкою, ні перед її рідними. Однак при прощаннідівчина, яка давно про все здогадалася, вирішує за обох. Просячи в батьківблагословення на шлюб (а, отже, й на втечу), вона випереджує коханого: «Григорійне має права говорити. Я знаю, що він скаже! Але він збреше! Він зрадить самсебе ради вас».

У цій ситуації, коли дочка ось-ось моглапереступити через батьківське слово й опинитися в драматичній ситуації, Григорію нічого не залишалося, як «мовчки опуститися на коліна поруч, тяжкопохиливши голову, мов під сокиру». Що ж, лицар — він є лицар...



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.