Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Філософічність і психологізм поезії Ліни Костенко
Всі публікації щодо:
Костенко Ліна
Початок літературної діяльності Ліни Василівни Костенко припадає на роки, коли митець змушений був творити лише в межах «соціалістичного реалізму», коли в літературі домінував тотальний мажор. У ліриці ж Ліни Костенко найчастіше звучать ноти «від імені болю». Демонстративно обравши собі місце на узбіччі офіціозного літературного процесу, підкреслено байдуже сприймаючи і моду, і «погоду», вона без будь-яких зусиль з перших своїх творів здобула визнання, стала улюбленим поетом студентської молоді та інтелігенції. Офіційна ж критика відводила їй на поетичному Олімпі місце набагато скромніше, бо не було в її творчості так званих «громадянських поезій», у яких би оспівувалося щасливе життя і комуністичне майбутнє.
У ліриці поетеси є щось таке, що змушує згадати про Мавку з «Лісової пісні» Лесі Українки: первозданність, чистота, органічне злиття з поетично-чарівним світом природи.
Вслухаємось у ці поетичні рядочки, і ми відчуємо сум за теплим літом, почуємо шерхіт листя, що опадає, побачимо таку синь неба, яка буває тільки восени.
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдатський злодій літо вкрав, багдатський злодій,
І плаче коник серед трав — нема мелодій.
Та мінорні мотиви суму, болю, самотності не перетворилися на філософську концепцію творчості Ліни Костенко, у її віршах звучать нотки морального максималізму, роздуми про місію митця, про вибір власної долі. У творі «Шлях» є рядки: «…хто в житті надовго зупинився, на того шаром осідає пил». Суєтність, метушнява, галасливий блиск рішуче відкидаються як синоніми порожнечі й примітивності. Душа налаштовується не на показне, зате певне своєї сили й мети, горде простування обраною дорогою.
Настає час, коли перед кожним із нас постає питання вибору свого шляху у житті, своєї долі. Такий вільний вибір — це право вільної людини.
У творі «Доля» виразно звучать автобіографічні мотиви. Ліна Костенко напророкувала собі нелегку долю. Час тотального ідеологічного контролю над словом і думкою людини вимагав від поетеси бути, як усі, але він потребував само- зреченості, віри й відваги. Перед нею, як і перед кожним митцем стояв вибір. І вона обрала шлях самозреченості й безкомпромісності. Усім своїм життям, усією творчістю Ліна Костенко підтверджує:
Я вибрала Долю собі сама І що зі мною не станеться — у мене жодних претензій нема до Долі — моєї обраниці.
Ліна Костенко знає ціну й вагу слова. Слово може бути важким і страшним, красивим і життєдайним. Цілий світ виник від одного слова. Кожна людина має ставитися до нього так, ніби вимовляє його вперше, хоча, звичайно, «…всі слова були уже чиїмись».
Уся її поезія — це приклад обережного, трепетного ставлення до слова, розуміння його значення. Така поезія вимагає співпраці з розумним співбесідником — читачем, який має добре серце і відкриту душу:
Поезія — це завжди неповторність якийсь безсмертний дотик до душі.
Поезії Ліни Костенко — неперевершеного митця слова — незвичайні, прекрасні, художньо довершені. «Це — як висловився Володимир Базилевський, — більше ніж поезія — тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі…»
