Українська література - шкільні твори - 2024

Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко (план)

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

1. Поетичні мотиви ранньої лірики Ліни Костенко. (Ранні твори поетеси вражають поетичною відвертістю, намаганням збагнути одвічні цінності людського буття і формуванням своїх життєвих та творчих принципів. Збірка віршів Ліни Костенко "Проміння землі" була дипломною роботою, критики дуже високо оцінили її і дали найвищу оцінку: "Це дуже талановитий поет з великим майбутнім…")

2. Осмислення Ліною Костенко сучасних проблем, пов’язаних із духовним занепадом. (У своїх поезіях Ліна Костенко бачить конкретних винуватців моральної і духовної деградації людей. Це — "номенклатурні дурні, бюрократи, пласкі мурмила в квадратурі рам", тобто вся радянська система.)

3. Ліна Костенко і проблеми "мовного" середовища. (Проблеми української мови були порушені поетесою у кількох її віршах. Найдраматичнішим у поезії "Біль єдиної зброї" є те, що рідній "трагічній мові" труну "не тільки вороги, а й діти власні тешуть". Отаких безбатченків чимало "на нашій — не чужій землі",)

4. Думки про справжні цінності. (Поезії Ліни Костенко художньо осмислюють загальнолюдські цінності. Про сенс життя, духовність і бездуховність порушено питання у вірші "Вже почалось, мабуть, майбутнє". Тут читаємо: "Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине". Розуміючи швидкоплинність матеріальних цінностей, завжди треба пам’ятати про духовну красу, любов до людей, про Батьківщину.)

5. Вірші про кохання — світле, палке почуття. (Особливою і неповторною є інтимна лірика Ліни Костенко, з якої постає лірична героїня, безкорислива і ніжна, яка вміє любити, відчуває близьку їй людину, вміє розуміти, пробачати, розлучатись і зустрічати:

Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю.

Закохана жінка — чиста, душевна, безкорислива.)

Ми живемо в складний і бурхливий період історії нашої держави. Нарешті багатостраждальна Україна здобула незалежність. На зміну класовим ідеалам з їх вічною ворожнечею між різними верствами суспільства мають прийти загальнолюдські цінності, ідеали добра й справедливості. Ці ідеали повинна нести справжня поезія. Загальнолюдські цінності завжди обстоювала у своїх віршах Ліна Костенко.

Головну особливість творчості поетеси можна визначити, скориставшись її словами з вірша «Готичні смереки» зі збірки «Над берегами вічноТ ріки»: «В глибинах гармонії болять дисонанси». Ліна Костенко гостро прагне гармонії — у світі, у соціальному середовищі, у людських взаєминах — і так само гостро відчуває й дисонанси. До дисонансів життя поетеса дуже чутлива. Надто зіркий у неї погляд, надто твереза свідомість, щоб бачити тільки гармонію в житті людства. Сприймає негаразди в людському житті болісно, й обминути, вдати, що не помічає, ніяк не може. Бо це значить сфальшивиги, зрадити себе й своє слово, адже …поет природний, як природа. Од фальші в нього слово заболить. Така безкомпромісність поетеси не сприяла легкому життю. В алегоричній поезії ‘Доля Л. Костенко оповідає сон, що наснився Ті ліричній героїні. Вона побачила чудернацький базар, де продавалися різні Долі:

Одні були царівен не гірш, а другі — як бідні Мільйони.

Хто купляв собі Долю за гріш, А хто — і за мільйони.

Увагу ліричної героїні привернула незвична доля: Поезія — рідна сестра моя. Правда людська — наша мати. Ліна Костенко не шукала іншої долі, відповівши тим, хто паплюжив її поезію:

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться — у мене жодних претензій нема до

Долі — моєї обраниці.

Отже, не жаліє поетеса себе, не жаліє й читача. її творчий доробок — це космос, але в ньому не лише «зоряні миті». Ось, приміром, у якій несподіваній інтерпретації постає неоглядність людської душі в одному з її віршів: В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста. У доробку Ліни Костенко є тема вірності собі. Вірність собі — це й вірність своїм переконанням, і вірність своїм друзям та коханим, і вірність вітчизні. Усі ті поняття стоять в одному ряду. І недарма в романі «Маруся Чурай» тема зради — головна тема твору — одночасно постає в її осо-бистісному й у суспільному планах. Зрадити свою землю, своїх співвітчизників (зіставлення Байди й запроданця Яреми Вишневецького) і зрадити людину (Маруся Чурай — Грицько Бобренко) — однаково тяжкий моральний злочин. І корінь у них той самий:

Що ж це виходить?

Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!

Тему вірності собі поетеса розвиває в багатьох творах. Тут і вірш «Шукайте цензора в собі, і невелика поема Циганська муза — про поетесу Панушу, яка знайшла в собі сили здійснити своє покликання, ! оригінальний вірш Щось на зразок балади, — як вийшли букви з-під моєї влади . Знайти своє «я», на шляху до цього подолати всі перешкоди й труднощі, утвердитися в житті як сильна особистість і відчути себе людиною, гідною цього звання, — ось провідна ідея багатьох творів Ліни Костенко. Варто згадати ще й такі твори поетеси, як «Древлянський триптих» і Князь Василько із циклу «Ікси історії», де авторка розповідає про трагічні

наслідки людської жорстокості. Дарма, що йдеться про часи історичні: кожний із нас, читаючи їх, звертається думкою до соціальних та моральних проблем сучасного життя.

Ліна Костенко як поет, як митець заперечує позицію байдужості до зла й неправди, з якими людині доводиться стикатися в повсякденні. «Життя іде і все без коректур», — твердить поетеса. Те, що людина вдіяла, виправити дуже важко, а іноді неможливо. Головний образу цій поезії — час. Він летить, не стишує галопу, він єдиний, хто не втомлюється, час вічний. Ми живі, нам треба поспішати, щоб остаточно не нашкодити планеті:

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

Щоб ці слова не вичахли, як руди.

Головною художньою особливістю поезії ‘ Життя іде і все без коректур» є незвично короткі, раптові, ніби стріляючі порівняння (пройдемо, як тіні; прозріння, як ліки, смутки, як ріки). Головний змістовний акцент припадає на ці порівняння. Завдяки їм рядки набувають афористичності. Життя швидкоплинне, але непересічні людські цінності залишаються:

Любіть тваринку і травинку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

Поетеса майстерно поєднує вічні символи й запити сучасної цивілізації, яка не повинна відкидати людяність, духовність. Поезія Ліни Костенко допомагає людині знайти себе в складному сьогоденні, виконати своє призначення, в будь-яких ситуаціях не втрачати власної гідності.

ЛІНА КОСТЕНКО «ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР…»

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, — час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого,

пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки.