Українська література - шкільні твори - 2026

Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса

Всі публікації щодо:
Стус Василь

Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніїпих українських поетів двадцятого століття. Він щироко відомий в Україні та за її межами.

Поет вражає своєю відвагою і самозреченням, стійкістю і незламністю, з якими він виступав за високі ідеали добра і справедливості. Навіть у неволі він свято вірив у національне відродження свого народу, у незішщенність нації, її мови та культури, в те, що пророцтво великого Кобзаря обов’язково здійсниться.

Навіть за тюремними мурами бачив В. Стус Україну в образі дзвінкого собору. Україною він жив і марив на чужині. Ця любов була головним сенсом його життя. Доказом цього є невеликий вірщ «На колимськім морозі калина…» На чужій землі зацвіїїа калина рудими слізьми:

На Колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми.

Неосяжна осонцева днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми.

Від Стуса вимагали зректися своїх політичних переконань, відмовитися від протесту проти пригнічення рідного народу. За це обіцяли звільнити з в’язниці. Але поет не згодився, як важко йому не було:

Весь обшир мій — чотири на чотири.

Куди не глянь — то мур, куток і ріг.

Всю душу з’їв цей шлак лілово-сірий, це плетиво заламаних доріг.

Поет бачив безнадійність свого становища і свідомо сприймав його як неминучість, заповідану долею:

Ніхто тебе в недолі не врятує, ніхто й не зіб’є з власної тропи.

Моральну силу вистояти, не схилитися дає поетові переконання у тому, що правда — за ним, що життя його сповнене добра, любові і благородних діянь в ім’я Вітчизни, українського народу, що дорога обрана ним правильно:

На ній і стій, і стій, допоки скону, допоки світу й сонця — стій і стій.