Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література — шкільні твори - 2025
Морально-етичні проблеми в повісті Б. Антоненка-Давидовича «Слово матері»
Всі публікації щодо:
Антоненко-Давидович Борис
У повісті Б.Антоненка-Давидовича перед читачами постають два світи — родини коваля Сметаний аристократичної сім’ї Кузь- міна-Караваєва. Іван Сметана — син коваля, доброго майстра, допитливого, грамотного чоловіка і неписьменної, але мудроїта гордої дочки козацького роду, яка свято шанувала споконвічні народнітрадиції, жила, суворо дотримуючись заповідей Христа.
Кузьмін-Караваєввважав себе за ліберала й захисника бідного люду. Його показовий лібералізмвиявився в тому, що він свого сина віддав до гімназії, де вчилися діти простихробітників. Та від цього ставлення багатія до бідноти не змінилося. Вонозалишалося зневажливим.
В епізоді переглядутеатральної вистави у виконанні української трупи Саксаганського письменникдає змогу читачеві розпізнати двоїсту суть ліберального панства. Глава сім’їділився враженнями від вистави: «Артисти непогані, нічого не скажеш, але п’єсаі цей їхній малоросійський діалект — страх який примітив». Кохана Івана Мерііронічно запитує: «Хіба вам не здається, що це занадто банально?» Письменникзастосовує художній ефект: протиставлення зовнішньої краси і душевноїнепривабливості героїні.
Гіркою була дляІвана правда. Кожен член сім’ї Кузьміних-Кара- ваєвих знаходив свої причини дляспілкування з ним. Брат Мері мріяв використати вміння свого товариша для того, щоб не залишитись на другий рік і для майбутніх мисливських утіх. Мері втішаласязакоханістю в неї бідного, але розумного хлопця, пані терпіла його як черговузабаганку сина, а сам голова родини любив пореготати з мужиків.
Деякий час післявідвідання театру Іван продовжував по інерції відвідувати родинуКузьміних-Караваєвих, доки не трапилася ще одна подія, яка остаточно розкриласуть вдаваного лібералізму російських аристократів.
Сцена, щорозігралася з приходом до панів Зінчиної матері, однозначно розкриває хто єхто, як ставляться великоруські Кузьмі- ни-Караваєви до українського народу, який їх годує, а вони правлять ним. Глузливе нерозуміння земського головитого, що говорить Зінчина мати, зриває маску з цього «ліберала», показує йогозневагу до народу, серед якого живе, його традицій і звичаїв. Під кінецьдіалогу з розгубленою жінкою Микола Миколайович спересердя сказав: «До чего жебестолковьій народ! Двух слов связать не может!..» Коментарі, як кажуть, зайві...
Іван гостро відчув, чий він син, якого роду і яким праведним та мудрим був материн заповіт. Вінзрозумів, що «то були два різні світи, які ніколи не могли порозумітися, міжними була страшна прірва, яку годі переступати...»
Події повісті«Слово матері» досить далекі за часом, але слушно сказав про цю повість усвоїй післямові до двотомника вибраних творів Антоненка-Давидовичалітературознавець і письменник Борис Тимошенко: «Як же вона потрібназдезорієнтованій нашій молоді, аби вчилася вірності рідній землі, рідномународові, його духовним здобуткам».
