Українська література — шкільні твори - 2024

Традиції батьківського обов’язку (за творами Богдана-Ігоря Антонича «Різдво», «Коляда»)

Всі публікації щодо:
Антонич Богдан-Ігор

Різдво — прекрасне родинне свято. У цейдень обов’язково за святковим столом збиралася родина. Люди раділи великійподії — народженню Христа. Бо народ український — християнський, він святозберігає ці традиції. У різдвяні свята ми ніби спілкуємося із предками, бо досіспіваємо колядки та щедрівки, виконуємо певні обряди. Вірші молодого поетаБогдана-Ігоря Антонича «Різдво» і «Коляда» присвячені традиціям святкуванняРіздва на Лемківщи- ні — батьківщині цього поета. Це маленькі художні святковімініатюри, на яких зображені Бог, Божа Матір. Це образи казкові: «у долоні, уМарії місяць — золотий горіх», «ходить сонце у кри- сані». Настрій творіввеселий, святковий, урочистий. У віршах зустрічаються образи саней, сонця, місяця, Ясної пані, Божого Дитя (сло-в’янськеє Дитя). Коли читаєш ці поезії, ясно уявляєш ці картини, відчуваєш тепло й затишок. Незабутній символ родинистверджує поет. Наша сім’я — міцне коріння, яке допомагає нам зростати. Вартозберігати ці сімейні традиції, щоб «нашому роду не було переводу».

II варіант

Людськесуспільство протягом останніх ста років істотно змінилося. На світовій картізникло багато країн, які раніше були відмежовані від інших високою стіноюзаборон. У сучасному світі спілкування між представниками різних націй сталовільним, зокрема завдяки всесвітній інформаційній мережі Інтернет.

Сучаснілюди у багатьох країнах мають схожий спосіб життя, схожі погляди на різніпроблеми. Проте інтеграційні процеси не повинні бути причиною того, що людипоступово забудуть свої традиції, культуру. Священний батьківський дім — цеджерело духовності для кожної повноцінної людини. Адже майбутнє можна будуватитільки шануючи минуле. В історії України були часи, коли заперечувалося всестаре, але час довів — без міцних традицій кожна нація приречена на вимирання.

З давніх часів до нас прийшли прекраснізвичаї й обряди, які, власне кажучи, є основою національного духу, національного єднання. Одним з найпрекрасніших є зимове родинне свято, відоме увсьому християнському світі. День приходу в світ найвідомішої людини, синаБога, Ісуса Христа — найчарівніший день у році:

Тешуть теслі з срібла сани, стелитьсясніжиста путь.

На тих санях в синь незнану Дитя Божеповезуть.

Такимпостає Різдво в уяві поета Богдана- Ігоря Антонича. Образи у вірші «Різдво» — це персонажі біблійної історії: «Дитя Боже», «Ясна Пана з очима сарни». Але дочого тут традиції батьківського дому? Зв’язок п:>ямий: і сьогодні ми знаємо, що Різдво — сімейне свято. Так повелося в Україні здавна.

Нашіпредки вірили, що на Святвечір уся родина повинна бути вдома. Говорили так:«Боже сохрани десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі». Самезараз, напередодні Різдва, родина «заряджалася» енергією злагоди, добробуту, щастя.

Уцей вечір ніхто не їв, навіть голодні діти терпляче дивилися крізь вікно нанебо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про великедиво — народження Сина Божого! І тільки тоді, коли батько урочисто сповіщав пропояву зірки, можна було приступати до вечі рі.

НаСвятий Вечір або на перший день Різдва всюди по Україні починали колядувати:

Народився Бог на санях в лемківськіммістечку Дуклі.

Прийшли лемки у крисанях і принесли місяцькруглий.

Метаколядування — славлення Христа. Колядники, які об’єднувалися у невеличкігрупи, ходили від хати до хати, щоб принести благу звістку й побажати родиніщастя, багатства, здоров’я на весь наступний рік. Звісно, що вони отримували заце винагороду, але не це було головним. Колядники не оминали навіть бідних хат, бо знали що скривдити людину — це великий гріх.

Різдво — це свято, що возвеличуєнародження Христа і велику любов, яку він приніс у світ, спокутуючи гріхи гісіхлюдей. Різдво — це час, коли люди повинні подарувати своїм близьким добро ймир. Отже, шануймо традиції наших предків!