Українська література — шкільні твори - 2021

Утвердження незнищенності матеріальної дійсності та духу у поезії Б.-і. Антонича «Пісня про незнищенність матерії»

Всі публікації щодо:
Антонич Богдан-Ігор

Особливості творчої манери Б.-Е Антонича. (Творчість Антонича споріднена з фольклором, він звертався у власних віршах до слов’янської міфології, старозавітних переказів, канонічних Євангелій і навіть апокрифів. Б.-Е Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй міфотворчості.)

Лейтмотив «Пісні про незнищенність матерії» — заглиблення у першоджерела світу. (Вірш «Пісня про незнищенність матерії» входить до збірки «Книга Лева» (1936 р.). Поет звертається у творі до міфів про походження стихій, світил, землі, всього сущого, у вірші він змальовує вічний колообіг життя, який полягає в тому, що людина народжується з пороху і по закінченні земного існування знову перетворюється на порох. У світі постійно щось вмирає і щось народжується знову. І цей цикл існуватиме вічно. Нічого неможливо повернути назад.)

Символіка образів вірша. (Згущення символів в одному творі не випадкове. Кожен з них важливий для розуміння головної думки вірша.)

Образи-символи в поезії. (Вітер — символ духу, дихання Всесвіту; шкоди, руйнації і водночас оновлення.

Вітер — конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови — повітря.

Потоп — символ покарання, очищення, народження нового життя. Потоп має декілька символічних значень: правдивий Божий суд за злочини роду людського; кінець гріховного існування істот; застережний голос Творця; надія на створення кращого світу; велика руйнівна сила, що знищує все навколо; спасіння праведного людства і його зустріч з Богом; смерть, загибель, нівечення, занепадання всього живого на деякий час, страждання й муки, катастрофа для всього людства.

Камінь — символ буття, означає міць і гармонійне примирення із самим собою; у християнстві — один із символів Ісуса Христа; у фольклорі, літературі — символ непорушності, міцності, водночас жорстокості, суму, душевного болю і відчаю; основи світу; Місяця.

У фольклорі, літературі камінь символізує також душевні муки.

Білий камінь — символ першосвіту, який зустрічається в багатьох жанрах усної народної творчості — думах, колядках, легендах тощо.)

Зміст філософських поглядів поета. (На переконання Б.-І. Антонича, життя — це поєднання протилежностей: щось завжди руйнується, а щось — оновлюється (символи вітру, потопу). І цей цикл повторюється вічно, у житті людина повинна прагнути до самопізнання, гармонії з самою собою, непорушно і твердо стояти на боці добра, вічних законів буття (білий камінь). Пошук істини — така само важка справа, як пошук цвіту папороті, що розквітає, за народними переказами, раз на сто років. Кажуть, що той, хто його знайде, матиме величезну силу й багатства. Можливо, поет хоче переконати у тому, що людина, яка зрозуміла сенс буття і знайшла своє місце у світі, непереможна; духовна людина — багата. Життя — це поєднання матеріального й духовного. Дух — незнищенний: він просто може перейти з однієї форми в іншу (і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл). І цей незнищенний дух і є життя.

Людська доля трагічна: людина народжується, щоб померти. Людина мудра сприймає цей факт без страху. Вона оптимістично дивиться на світ, бо в ньому панує народження. І себе поет називає мудрим лисом.)

Ставлення автора до майбутньої загибелі цивілізації. (Майбутню загибель цивілізації письменник бачить як момент вічного процесу творення і нищення:

Прокотяться, як лава, тисячні століття, де ми жили, ростимуть без наймення пальми і вугіль наших тіл цвістиме чорним віттям, задзвонять в моє серце джагани в копальні.)

Ознака міфу у творі. (Антонич використовує у своїй «Пісні…» одну з характерних ознак міфу для побудови картини Всесвіту — перетворення: «лежу, мов мудрий ліс, під папороті квітом і стигну, і холону, й твердну в білий камінь», «І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям».)

Поезія «Пісня про незнищенність матерії» — зразок сюрреалістичного мислення. (У «Пісні про незнищенність матерії» знаходимо ознаки сюрреалістичного мислення митця. Наприклад, ускладненість образної структури вірша, сполучення уяви і реальності, матеріального і духовного, вічного і скороминучого, свідомого і підсвідомого, миттєвого та вічного («годин, комет і листя безперервний лопіт»). Неочікувані складні асоціації та метафори, властиві поезії Антонича, прагнення осягнути нескінченне і вічне також притаманні сюрреалістам.)



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.