Українська література - шкільні твори - 2023

Поетичний образ України в поезії В. Сосюри «Любіть Україну»

У творчості В. Сосюри чи не найголовнішим є образ рідної неньки України. Як гімн рідному краю, який переборює неймовірні труднощі, відстоює свою волю та національну гордість, сприймається поезія «Любіть Україну». Вона виникла як наслідок багатолітніх переживань поета за долю України, її історію, культуру, мову та незалежність.

У вірші В. Сосюра створює незабутній ліричний образ України, яка для поета «в світі єдина, одна». З почуттям синівської любові автор хвилююче малює картини своєї вишневої України. Він бачить її красу в усьому: в сонці, у вітрі, у травах, у водах; її образ живий і привабливий. Багата на події українська історія, відбита «у пісні у кожній, у думі». Автор пишається співучістю свого народу, пісні якого облетіли весь світ, зачарувавши своєю красою. Сосюра зауважує, що Батьківщина в людини тільки одна, і її треба любити «в годину щасливу і в радості мить… у годину негоди».

Любити Україну — значить любити «мову її солов’їну». А порівнюючи Україну з садом рясним, автор підкреслює багатство і щедрість її землі, пишається роботящим своїм народом.

Україна — це велика індустріальна держава, її могутність — «в електровог- нях», «у зойках гудків», «у хвилях Дніпра». Автор милується Батьківщиною і закликає всіх:

Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами.

Митець згадує й буремні дні, коли «в диму канонад» було побито «чужинців в зелених мундирах».

Ніби перегукуючись із Шевченковими словами «…і чужому научайтесь й свого не цурайтесь», В. Сосюра, звертаючись до молоді, нагадує:

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну.

Анафора «любіть Україну» — це щирий заклик до всіх співвітчизників усвідо-’ мити, що Батьківщина в кожного одна. Почуття любові до рідного краю виражається в поезії світлими барвами, влучними деталями, порівняннями: краса її вічно жива і нова, мова її солов’їна, вона — «як сонце і вітер», як «пісня».

Вічність, безсмертя народу і культури розкриваються порівнянням з купиною — вічнозеленим біблійним кущем, що горить і не згоряє. Саме про це йдеться в останньому рядку твору:

Всім серцем любіть Україну свою —

І вічні ми будемо з нею.

Поезія має форму послання. Поет звертається в першу чергу до нас, підростаючого покоління, бо саме з нами пов’язує майбутнє України. Від того, наскільки щиро ми її любитимемо, залежить її доля.