Українська література - шкільні твори - 2023

Поетичний образ України в поезії Володимира Сосюри

Варіант 1

Ні, недаремно Сосюру називають солов’єм України. Твори його запам’ятовують школярі різного віку, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі.

З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди. Ліричний герой віршів Володимира Сосюри — це полум’яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями. Йому боліло все: не тільки горе людське, а й убита бурею пташка, зламана на дереві гілка, поникла від спеки стеблина…

В. Сосюра синівською любов’ю любить рідний край, свою Україну. Вірш «Любіть Україну» — це поетична сповідь, сповнена «щирості, душевної відвертості» . Головним чином через змалювання пейзажних малюнків рідного краю автор натхненно висловлює свою велику любов до Батьківщини:

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками.

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

Лаконічно, але художньо виразно змальовано образ цієї нової, створеної руками трудящих, України. Поет гордий тим, що живе й працює разом зі своїм народом:

Що сили дає твоїй пісні, поет,

І віру в прийдешнє залізну.

Що слово гострішим стає, як багнет?

Любов до своєї Вітчизни.

Його поезія, довірлива, щира, безманірна, справді була співом душі — відкритої, людяної, дивовижно тонкої у своїх почуваннях. Поет ніжно і трепетно любив Україну, любив її солов’їну мову:

О мово вкраїнська!..

Хто любить її,

Той любить мою Україну.

У своїх віршах, звертаючись до молоді, поет благає не рости безбатченками, за будь-яких умов пам’ятати і любити свою землю, свою мову.

Поняття «народ», «рідна земля», «батьківщина», «держава» зливаються у Сосюри в одному слові «Україна» . Україна, за Сосюрою, не просто особа — вона мати всіх українців, а отже, усі українці — брати і сестри. З такого осмислення, з такого розуміння себе як частки спільноти випливає і почуття обов’язку кожного перед загалом.

Народ, який породив таких поетів, як В. Сосюра, має жити і розквітати. Тільки любов кожного громадянина до своєї батьківщини допоможе піднятись їй з колін і відродитись.

Варіант 2

Люби свій край, всю душу солов’їну

І серця жар йому віддай.

В. Сосюра

Повноцінне життя неможливе без почуття батьківщини, без вірності матері, мові, рідному краю, бо людина починається з колиски і мови матері. Вона повинна знати духовні витоки свого народу, його минуле, без якого немає майбутнього. А історія України трагічна, бо знала не тільки блискучі злети, а й тяжкі падіння, поневолення. Та вона оживала. Піднімалася з руїн, як неопалима купина, хоч і випила повну чашу страждань.

Не можна забувати неоціненні надбання минулого, народний досвід, багатовікове прагнення до волі, мрії про майбутнє. У часи неволі і хвилини розпачу біля неї завжди були вірні сини й дочки. Першим можна назвати Т. Шевченка, який вдихнув і в нас слово любові до України:

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть.

Ці слова, як заповіт, підхопили поети І. Франко, Леся Українка, В. Самійленко, М. Рильський, В. Сосюра. Через усю свою творчість пронесли вони любов до України. Палка, ніжна, вона все життя горіла в їх серцях божою іскрою. Вони залишили після себе геніальні вірші про Україну.

Любіть Україну, як сонце, любіть.

Як вітер, і трави, і води…

Це рядки з вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну». Поет ніжно і трепетно любив свою землю. Зворушливо звучать сьогодні його слова: «Яке щастя, що я — українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації» . Поет з глибокою синівською любов’ю говорить у віршах «Україна» , «Як не любити рідну мову…» , «О мово моя!» про красу України, про багатство її мови, підкреслюючи, що мова — «душа голосна України» .

О мово вкраїнська!.. Хто любить її,

Той любить мою Україну.

Про вірш Сосюри «Любіть Україну» тепер уже написано багато. Трагічні сторінки біографії поета пов’язані саме з цим твором, який прозвучав на першій повоєнній декаді українського мистецтва і літератури в Москві. Він мав величезний успіх. Але газета «Правда» опублікувала вбивчі слова, склавши ідеологічний присуд письменникові: «Що ж до вірша «Любіть Україну», то під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського походження з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера і т. ін.» . Виявляється, у сталінську і брежнєвську добу любити Україну, її мову теж вважалося смертельним гріхом.

Не можна байдуже читати поезію «Любіть Україну» , кожне слово якої бринить щирою любов’ю до народу, до «вишневої України» :

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу і нову,

мову її солов’їну.

Ми, як і автор, бачимо Україну у всьому: у зірках, у квітці, у пташині, в електровогнях, у хвилях Дніпра — у тому вічному і нетлінному, що прийшло до нас крізь буремні віки.

Висловлюючи любов до своєї матері-землі, митець В. Сосюра проявляє велику повагу до інших народів:

Між братніх народів,

мов садом рясним,

сіяє вона над віками!..

Вірш-послання належить усім і кожному зокрема. Зворушують слова-звернення до юнака, дівчини, в яких автор радить їм бути вірними у своїй палкій любові один до одного, до рідної України.

Такі відверті, щирі слова поета, звернені до молодого покоління, звучать священним заповітом:

Любіть Україну,

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Великий народ, що має таких поетів, як В. М. Сосюра, таку культуру, не може бути знищеним. Ми вдячні нашим письменникам за те, що вони не давали заснути національній думці. Наш народ устає з колін, щоб долати шлях у майбутнє, щоб рости і розвиватися, щоб побудувати свою незалежну державу.