Українська література - шкільні твори - 2024

Риси поетичного стилю М. Рильського

Всі публікації щодо:
Рильський Максим

I. з любов’ю до всього сущого. (Творчість М. Рильського позначена філософськими роздумами про місце людини в житті, про духовні цінності людства, сповнена любові до світу. Важливою рисою поезії є щирість, відвертість.)

II. Побачити головне у щоденному. (Щоденні турботи не заважають письменнику побачити головне в житті.)

1. Шляхетний неокласик. (Головною рисою поетичного стилю Рильського є поєднання культурних традиції з новаторськими мистецькими формами. Дослідники називали його неокласиком не випадково. Він був добрим знавцем класики, людиною широкої ерудиції, а тому вільно використовував історичні й літературні асоціації, паралелі, що надавало особливого колориту його художній палітрі.)

2. Образна система. (Поет створює образи-символи, серед яких найвідомі- шими є «троянди й виноград — красиве і корисне». У цих рядках є ще одна особливість творчості М. Рильського — афористичність («Як парость виноградної лози плекайте мову», «Нове життя нового прагне слова», «Вміє розставатись той, хто вмів любить» та інші). А також образ благословенної землі-вітчизни, зокрема жовтого стиглого лану під блакитним небом.

3. Використання тропів. (Рильський відзначався економним, але влучним використанням тропів і фігур поетичної мови. Показовим з цієї точки зору є вірш «На білу гречку впали роси», який став романсом, бо є справжнім шедевром. Світ змальовано через метафори: «замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли», «і тільки дальніми піснями в моєму серці продзвениш» тощо.)

III. Рильський — великий майстер форми. (Добре освічений поет знався на класичній літературі і втілював свою поезію у форми сонету, октави, терцини. Використовував також такі класичні строфічні форми, як: рондо, онєгінська строфа, секстет, п’ятивірш, що помітно збагатило українську лірику. Вільно використовував не тільки класичні розміри силабо-тонічного вірша, а й верлібр.)

IV. Значення творчості М. Рильського. (Його вірші легко запам’ятовуються, але не тільки завдяки пісенности або простоті. Поезії М. Рильського — це взірець високої культури вірша, організованого за всіма правилами європейського мистецтва. Цьому сприяла обізнаність зі світовою класикою, адже М. Рильський створив в Україні цілу школу перекладу, його перекладами користуються й досі. Заслуга поета М. Рильського ще й у тому, що він разом з іншими неокласиками утримував українську літературу на рівні світових стандартів, не даючи сповзати їй до примітивізму, який насаджували численні графомани, що писали «на злобу дня».)