Українська література - шкільні твори - 2021

Поетичне відтворення історії України у вірші М. Рильського «Слово про рідну матір»

Всі публікації щодо:
Рильський Максим

Вірш «Слово про рідну матір» був написаний у 1941 році. Ця дата пояснює особливу щирість і проникливість рядків, присвячених Україні-матері. Високий патріотичний накал цього вірша поєднується з глибоким ліризмом.

Вивищений стиль перших рядків налаштовує на урочисту хвилю:

Благословен той день і час.

Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами…

Словом «благословен» у різних граматичних формах розпочинається перший рядок кожної з п’яти строф. Воно підкреслює основну думку вірша: благословенна земля України, її історія й багата культура, створена розумом, талантом і руками її великого народу. Чому великого? Тому що пройшов усі випробування, усі спроби нищення і вижив попри все. Сила патріотизму, високість стилю настільки збігалися з загальним настроєм, що Рильському навіть простили те, що він оспівує не увесь Радянський Союз, а Україну. Щоправда, кілька слів сказано з огляду на реальність:

У гроні світлому сестер Благословенна наша мати.

Однак поет був цілком щирим, коли писав ці рядки, адже завжди оспівував любов, а не розбрат у своїх поезіях. Тому його вірші були не тільки зрозумілими всім, але й емоційно близькими:

Хто може випити Дніпро,

Хто властен виплескати море,

Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе?

Україна, на землі якої довелося воювати людям різних національностей, стала для них другою матір’ю. Саме тому вірш М. Рильського був сприйнятий як символ віри у спільну перемогу. І хай у вірші не обійшлося без чергової згадки про партію, яка «біля керма стоїть», усі розуміли: коли країна у біді, треба єднатися, щоб побороти ворога:

Хіба умерти можна їй, в гарячій захлинучись крові.

Коли на справедливий бій Зовуть і дерева в діброві.

Коли живе вона в міцній Сім’ї великій, вольній новій.

Останні рядки — ремінісценція з поезії Т. Г. Шевченка — так само природні, як усі тропи, приховані, ніби нитки у виробі справжньої майстрині. Рильський використовує літературні та історичні алюзії («Благословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди», «Енеїди» владний сміх» тощо). А останній образ вірша на диво виразний і має неабияку силу переконання і віри в перемогу:

Лисиці брешуть на щити.

Та сонце устає — на Сході!

Ці слова й виражають головну думку вірша М. Рильського «Слово про рідну матір».



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.