Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Зображення українського козацтва в романі В. Малика «Фірман султана» (уривок «Побоїще в Січі»)
Всі публікації щодо:
Малик Володимир
Жанр історичної прози широко використовувався українськими письменниками різних періодів, різних художніх уподобань та різних літературних напрямів. Історія свого народу завше цікавила освічених людей, сумлінних громадян та патріотів. І справді: попри всю трагічність деяких сторінок історії України, минуле нашого народу можна без перебільшень назвати героїчним.
Мужні лицарі-запорожці відомі усьому світові. На час розквіту Запорозької Січі не було в світі більш потужного, мужнього та організованого війська. І це не дивно, бо козаки воювали перш за все за Україну, за її майбутнє, волю та щастя. Це було найбільшою цінністю для козаків, тому вони не боялися бути вбитими на полі бою.
Українському козацтву та видатним козацьким ватажкам було присвячено багато широких епічних творів, картин, пісень, віршів. Одним із найбільш художньо та історично цінних є роман В. Малика «Фірман султана». Цей роман є частиною тетралогії «Таємний посол». Тетралогія Малика відзначається не лише художністю, глибиною образів, а й історичною правдивістю. Готуючись до написання роману, автор вивчав історичні документи, літописи та праці вчених.
У романі «Фірман султана» зображено реальну історичну постать — легендарного кошового отамана Івана Сірка. Іван Сірко є справжнім народним героєм, він відзначався непересічною мужністю, завзятістю та рішучістю. У боротьбі з усіма небезпеками, які загрожували Україні, він сміливо вів у бій своє військо, сповнений палкої рішучості перемогти. Проте емоції ніколи не брали гору над Іваном Сірком, він увійшов в історію як розумний та послідовний кошовий отаман, він не ризикував чужим життям даремно, проте ніколи не боявся нічого, не боявся стати до двобою з ворожим військом будь-якої чисельності. Сірко цінив життя та козаків, що воювали під його проводом. За гострий розум у побудові військових стратегій та за сміливість у бою вороги прозвали Сірка Урус-шайтаном (руським чортом). Напередодні війни 1677 — 1681 років кошовий отаман Сірко відряджає до Туреччини таємного посла, який має дізнатися про наміри Османської імперії. Розвідник виконав завдання. Арсен Звенигора і став головним героєм роману В. Малика.
Уривок «Побоїще в Січі» оповідає про страшний та кривавий бій, що відбувся на території Січі. Якими б чесними та хоробрими не були козаки, у їхніх лавах знайшлися зрадники — козаки Тхір та Чорнобай розповіли турецьким поневолювачам єдиний шлях, як проникнути у Січ — хвіртку, через яку козаки ходили по воду до Дніпра. Вночі ворожі війська збираються під Січчю, вони налічують десятки тисяч воїнів. Проте в одному курені козаки Арсен Звенигора з побратимами не сплять. Старий козак дід Шевчик повідомляє їм про те, що яничари пробралися у Січ. Козаки будять свій курінь. Під проводом розумних та розважливих наказів Арсена Звенигори вони готуються до нападу, до рішучих дій. І починається бій, страшне побоїще в Січі. Кошовий отаман Сірко керує діями козаків. Яничари скуті та розгублені раптовим опором, який чинять козаки своїм ворогам, захищаючи свій дім — Запорозьку Січ. Зрештою, яничари переможені. З багатотисячного війська рятуються лише півтори тисячі, які кидаються тікати разом із ханом.
Різні козацькі характери зображено у романі. Це і легендарний Сірко, і пересічні козаки, не менш мужні, аніж їхній отаман, і старі бувалі запорожці. Вони виявляють свої найкращі якості в бою, вони захищають Січ та Батьківщину, навіть зрадники не можуть перешкодити їм на їхньому лицарському шляху. Вони здобувають перемоги у боях, бо воюють не задля власної вигоди, а тільки заради України.
В усі часи українці захоплювалися своїми славними пращурами. Не слід забувати жодної сторінки історії нашого народу, ми маємо пам’ятати, що і в наших жилах тече кров козаків-запорожців, мужніх та чесних захисників своєї Батьківщини, ми маємо бути гідними нащадками великих пращурів.
