Українська література — шкільні твори - 2025

Вплив родини на становлення особистості (за повістю Б. Антоненка-Давидовича «Слово матері»)

Всі публікації щодо:
Антоненко-Давидович Борис

Любов до свого краю, до рідного народу закладається батьками. Антоненко-Давидович писав, що «патріотизм починається з любові до тієї хати, де ти народився, до тієї мови, яку вперше почув з уст матері, до тих лук, де бігав малим... а далі вже поширюється на любовдо всієї країни».

Цілі покоління пройшли відчуження од віри батьків, од принципів, на яких завжди трималася людина. І що ж маємо? Життя переконливо довело, що саме в родині плекаються моральні чесноти, виховується шана до національних звичаїв, формується національний характер. На прикладі життя Івана з повісті «Слово матері» Антоненка-Давидовича ми переконуємося в домінуючому впливі родини на становлення особистості.

Родинні стосунки значно мірою впливали на формування вдачі та характеру Івана. Зростав він у простій трудовій сім’ї, де панувала атмосфера любові, поваги, взаєморозуміння. Стосунки членів родини ґрунтувалися на дотриманні споконвічних українських родинних традицій. Працьовитий, рішучий, вольовий батько був незаперечним авторитетом, головою родини. Поряд з ним — мати, яка відзначалася глибокою внутрішньою красою і привабливою зовнішністю. Разом вони складали гармонійну пару. Підтвердження тому знаходимо в тексті: «...моя мати, яку батько взяв із бідного, але гордого роду. В усьому вона була до пари, не дорікала, коли випадали нестатки...»

Характеристики батька і матері виписані лаконічно, але виразно, з тонким проникненням у внутрішній світ людини. Антоненко-Давидовйч не описує докладно зовнішність, а вміло розкриває суть людини, її неповторність, індивідуальність. Ось, наприклад, характеристика батька: «Він був роботящим, любив і шанував працю, добре знався на своєму ковальському ділі...» А далі його вдача розкривається у вчинках.

Також активним зображувально-виражальним засобом психологічного аналізу образу виступає в повісті художня деталь. Ось письменник звертає увагу на батькові «шкарубкі від молота й усякого заліза» руки, й одразу бачимо, що перед нами працьовита людина... «Мати не пропускала жодної суботи та неділі, щоб не піти на службу Божу» — зауважує автор. Проте, вона не тільки ходила в церкву, а й жила за Божими заповідями, була справедливою, допомагала людям.

Батько і мати власним прикладом, своєю працьовитістю і порядністю виховували сина, вчили його поважати людей, але ймати власну гідність. Батьки ніколи не читали своїй дитині моральних проповідей. Вони дотримувалися принципів української народної педагогіки, яка ґрунтується на глибокій повазі до матері й батька, до свого роду, людей, що оточують, до законів християнської моралі.