Українська література - шкільні твори - 2026

Чим подобаються мені байки Павла Глазового?

Варіант 1

Павло Глазовий народився у 1922 році в селі Новоскелюватка на Криворіжжі. Після закінчення у 1940 році школи він пішов служити в армію, а з перших днів Великої Вітчизняної опинився на фронті і повернувся лише після перемоги. Потім майбутній байкар закінчив Київський педагогічний інститут і пішов працювати в найпопулярніший у ті часи український гумористичний журнал «Перець».

Талановитий письменник-гуморист П. Глазовий видав 19 збірок неперевершених гуморесок, активно публікувався у періодичних виданнях. Окрім цього, він писав цікаві дитячі книги, серед яких найбільш відомі «Перченя», «Іванець-Бігунець» і «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника». Сатира та сміх у творах П. Глазового спрямовані проти поганих людських звичок та вад тогочасного суспільства.

Серед творів П. Глазового особисто мені найбільш усього подобаються його байки. Я з задоволенням читаю і перечитую епіграми, сатиричні мініатюри, пародії, гуморески, дотепні вірші, а особливо байки. У своїх байках П. Глазовий хоча й використовує традиційні образи тварин, але за ними неважко побачити людей з конкретними вадами поведінки. У його байках можна зустріти невихованих розумників, бездарних талантів, ледарів та інші образи людей із спотвореною духовністю і мораллю. Скільки байок — стільки й тем у творчому спадку митця. Мені найбільш усього подобаються твори з циклу байок «Езопівські усмішки», в яких автор вдало перемістив події античних часів в сучасну українську дійсність.

Інколи у якості героїв байок П. Глазового виступають окремі речі, як у творах «Причеп» чи «Байка про табличку», або люди, як у байках «Руськомовний депутат», «Тарас Бульба у Києві» та деяких інших. Ці твори неможливо читати без сміху, але створені вони не тільки заради сміху, а й заради покарання суспільних вад. Митець хотів, щоб за допомогою його творів люди прагнули позбутися негативних рис, звертав увагу на потворні явища сучасного життя, запрошував разом з ним поглузувати над цими вадами та явищами і зробити відповідні висновки.

П. Глазовий досить часто закінчував свої байки повчальною мораллю, до якої повинен прислухатися і над якою повинен замислюватися кожен читач. Все це заради того, щоб потім людина не повторювала у власному житті ті вчинки, над якими сміявся байкар, над якими сміялася й сама людина під час читання байок П. Глазового.

У байках Павла Глазового мені подобається усе: і проста народна мова, і дотепні висновки, і веселий сміх та сатира. Вони не тільки захоплюють уяву кумедними ситуаціями, а й вчать мудрості. Тому я повністю згоден зі словами талановитого українського гумориста:

«Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть».

Варіант 2

Відомий український письменник-гуморист Павло Глазовий народився у 1922 році в селі Новоскелюватка на Криворіжжі. Після закінчення школи у 1940 році майбутній митець пішов служити в армію, пройшов шляхами Великої Вітчизняної війни до самої перемоги. Після закінчення війни П. Глазовий закінчив педагогічний інститут і працював в редакції найвідомішого в Україні гумористичного журналу «Перець».

За час творчої діяльності П. Глазового вийшло 19 збірок його гуморесок, багато його творів було опубліковано в періодичних виданнях. Окрім гуморесок, у творчій скарбниці письменника немало дитячих книжок, серед яких оповідання «Іванець-Бігунець», «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» і багато інших. Час від часу його твори для дітей публікувалися в дитячому гумористичному журналі «Перченя».

Особливу цікавість викликають неперевершені байки П. Глазового. У цих своїх творах гуморист у якості головних героїв використовує образи тварин, але за ними добре проглядаються конкретні люди з різноманітними вадами поведінки. У байках П. Глазового можна зустріти і героїв зі спотвореною мораллю та духовністю, і невихованих «розумників», і бездарних «талантів», і ледарів. Скільки байок — стільки й героїв, скільки героїв — стільки й тем. Особисто мені найбільш усього подобаються байки П. Глазового з циклу «Езопівські усмішки». У цих гумористично-сатиричних творах письменник вдало переніс героїв античного світу в сучасне життя українського народу.

Інколи героями байок П. Глазового стають навіть окремі речі: «Причеп», «Байка про табличку» та інші, або люди: «Руськомовний депутат», «Тарас Бульба у Києві» тощо. Ці твори неможливо читати без сміху, але це сміх не заради сміху, бо ним автор викривав і карав різні суспільні вади. Гуморист щиро прагнув, щоб люди позбулися потворних рис і звертав увагу на негативні явища тогочасного життя. Байкар запрошував разом з ним поглузувати над недоліками людських характерів і зробити правильні висновки.

П. Глазовий часто закінчував байки повчальними рядками, кожна з них має свою мораль. А кожний читач прислухається до порад гумориста і замислюється над важливими життєвими питаннями і потім вже не повторює таких вчинків у власному житті, бо сам же над ними й сміявся.

У байках П. Глазового особисто мені подобається усе: і проста народна мова, і дотепні висновки, і веселий сміх. Вони мудро вчать і захоплюють кумедними ситуаціями. Тому я повністю згоден зі словами видатного українського гумориста П. Глазового:

«Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть»

Варіант 3

Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім’ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Усі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії,» сатиричні мініатюри, епіграми. Та мені найбільше подобаються байки.

У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів, бездарних «талантів», невихованих «розумників», людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок — стільки й тем! Особисто мені дуже подобаються байки з циклу «Езопівські усмішки», в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.

Інколи героями байок поета стають окремі речі («Байка про табличку», «Причеп») або люди («Тарас Бульба у Києві», «Русько-мовний депутат» та інші). їх не можна читати без сміху, але сміх цей — не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, запрошує разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.

Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов’язково замислюється. Потім уже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!

Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і проста народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому мені хочеться погодитися із словами знаменитого гумориста:

Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть,