Українська література - шкільні твори - 2026

Романтична балада Є. Гребінки «Човен»

Художня спадщина Євгена Павловича Гребінки досить розмаїта. Найціннішу частину її становлять байки, які відіграли важливу роль у процесі становлення нової української літератури. Але талановитий поет збагатив українську літературу також різноманітною романтичною поезією. Серед поетичних творів особливо вирізняється романтична балада «Човен», створена 1833 р.

Цей вірш має автобіографічний характер. Молодий поет, вирушаючи з рідного хутора до Петербурга, ніби кидається в піняві хвилі розбурханого життєвого моря.

І грає, і піниться синєє море.

Хтось човен на море пустив.

Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі.

Од берега геть покотив;

Качається, бідний, один без весельця.

Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!

Чого він під бурю поплив?

Море спочатку грається, а потім нещадно розбиває самотній човник.

Де ж човен дівався, де плавле, мій милий?

Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі

Біліють із його тріски.

Романтична схвильованість розповіді досягається художніми засобами. Передусім це стосується фольклорних порівнянь. Хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи гуркотять — «мов голос небесної кари».

Проте у автора відсутнє відчуття приреченості. Бо він говорить, що неможливо заховатися від світу, від життя. Поет розуміє, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним». Це свідчить, що поет має великі життєві плани. Попрощавшись із хуторським «покоєм», він не впевнений, що «недоля і лютеє горе» минуть його в столиці. І він заради служіння вищій меті сміливо вирушає в «світ білий». А на віку, як на довгій ниві, — всього буває: і доброго, і лихого. Та молодий поет сміливо пускається в плавання бурхливим морем життя.