Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Краса морської поезії (за творами Дніпрової Чайки «Дівчина-чайка» і «Морське серце»)
Всі публікації щодо:
Дніпрова Чайка
Варіант 1
Море.Це дивний загадковий світ, що народжує безліч легенд і міфів. Ніхто не пізнавйого до кінця. Видатна українська письменниця Дніпрова Чайка (ЛюдмилаВасилевська) написала на цю тему цикл поезій в прозі під назвою «Морськімалюнки». Це щось надзвичайне. У творі «Дівчина-чайка» розкривається легендапро походження чайки. Краса морського світу переплітається із розповів дю пропорятунок відважною дівчиною козаків, яких море бажало потопити. Море помстилося, але доля втрутилась. «Смерті собі не знайшла жалібниця відважна: чайкою сірою зморя спурхнула і з гірким плачем полетіла над морем». Описуючи красуню, Дніпрова Чайка використовує морські порівняння: «біла, мов піна морська, яккушір», «очі блакитні світились, як море у ранішній час, а з., чи блищали, мовперла з-під вуст коралових». Розуміє героїня і мову морських мешканців:птиці-бабич, свинки морської, рибоньки--о- лоті пера.
Легенда «Морське серце» розповідає пропоходження медузи Письменниця розповідає історію про двох братів. Письменницярозповідає про двох братів. Старший злякався, коли потопав менший брат. Томуйого серце перетворилося на гидку медузу, а тіло з’їли риби й раки. А молодшийбрат перетворився на перли й корали. Морська стихія зберігає ще багатотаємниць. Море буває спокійним і жорстоким. Але одне ми знаємо напевно — вонопрекрасне.
Варіант 2
Морськастихія з давніх-давен приваблювала людину своєю таємничою красою і нестримноюсилою. Море дарувало людині свої багатства, але за це брало великі жертви. Зчасів, коли був збудований перший човник, у глибинах морських знайшли вічнийвідпочинок тисячі моряків. Кожен моряк, що опинився посеред морських хвиль, знає, що чайки та вогник маяка на березі — це його порятунок.
Уновелі української письменниці дев’ятнадцятого століття, Дніпрової Чайки, розповідаєтьЬя прекрасна легенда про рятівників і помічників моряків — чайок тамаяків.
Колисьна Чорному морі був сувориГ ’ німий острів. Одного разу з’явився там невідомийдикий чоловік. Довгий час не міг він знайти притулку, але безлюдний острівста; для нього рідним домом. Нічого не мав цей чоловік, крім маленькогодитятки. Сам він мав добру вдачу й щиру душу. Щоночі розкладав велике вогнище, «щоб ті кораблі та суденця, що бігли по хвилях зелених, минали безпечно суворекаміння та банки лихі, потаємні». Коли біда все ж таки настигала нещаснісудна, чоловік виходив у море й рятував постраждалих. За це врятовані дарувалийому гроші й скарби, що везли на своїх кораблях. Проте чоловік від цього відмовлявся, задовольняючись харчами, дровами та смолою.
Покичоловік рятував кораблі, дівчинка його підростала. Красу її забути не можнабуло: біла, мов морська піна, кучеряві коси вкривали її по коліна, блакитніочі світились, як ранкове море, а зуби блищали, мов перла з-під коралових вуст.Була вона така ж добра та щира, як і батько. Одного разу дівчинка підслухалатаємну розмову птиці-бабича, морської свинки та рибки. Кожна з цих істот булавдячна дівчинці за порятунок життя, а тому готувала свій подарунок. Рибкапообіцяла винести з глибини морської корали й перли, морська свинка хотіланавчити плавати, пірнати та водити веселі танки. А птиця-бабич збираласяповідомити найпотаємнішу таємницю, яку ніхто ще не чув.
Великатаємниця полягала в тому, що повинні були прибути в ці місця кораблі й галери.А на тих кораблях пливли чудні чубаті люди — козаки. Були вони сміливі, нікогоне боялися. Проте море сердите образилося на них, а лиха доля присудила всіхвтопити.
Почуломоре, що птиця повідомила її таємницю, розгнівалося, кинулося хвилею. Злякалисясвинка, рибка та птиця-бабич та зникли. Хотіла дівчинка дізнатися більше, алеморе ревло їй у вуха: «Корись, не змагайся ти з морем, — тяжко-бо море карає!»Але дівчинка не злякалась. Почекала вона, поки батько ляже спати, взяла човникта вийшла у море.
Невдовзіна морі розпочалась справжня буря. А там, далеко, з’явилися довгоочікуванікораблі. Море гнало кораблі на скелі, аж поки вони вщент не розбилися. Дівчинкасміливо вихоплювала козаків з моря і жваво виносила на берег.
Морерозлютилося ще більше і розбило суденце дівчинки. Розплакалась дівчинка відтого, що не могла більше рятувати нещасних. Зірвала вона з себе одяг йкинулася у воду. Гнівне море не пожаліло її та поглинуло. Але доля дівчинкибула вирішена по-іншому: «смерті собі не знайшла жалібниця відважна — чайкоюсірою з моря спурхнула і з гірким плачем полетіла над морем».
Здогадавсячоловік про долю своєї донечки й кинувся у вогонь. З того часу над скелямипочали літати чайки, вказуючи морякам, де знаходиться земля. А вогник маяка зтого часу став символом спасіння.
Новела «Дівчина-чайка» вразила мене тепломі ніжністю, з якою ставиться письменниця до природи. При цьому Дніпрова Чайкане прикрашає стихії, що руйнує людські життя. Природа залишається дикункою, непідвладною людській владі та силі. Натомість письменниця возвеличуємилосердних і щирих людей, які здатні віддати свої життя заради спасінняближніх.
