Українська література — шкільні твори - 2021

Проблема самотності у «Маленькій п’єсі про зраду для однієї актриси» Олександра Ірванця

Всі публікації щодо:
Ірванець Олександр

Наратив твору має форму монологу героїні, де оповідається про світ, у якому вгадується пострадянська Україна. За допомогою гротеску автор загострює негативні риси реальності, коли зображує бурхливе політичне протистояння на тлі інфляції та злиднів переважної більшості населення. Героїня драми має не тільки незвичайне ім’я, а й спосіб життя: "Она — з наголосом на першому складі, дівчина років 23-х. Ось і вона сама — котиться у своєму інвалідному кріселку, до пояса вкрита пледом, у якійсь світленькій блузі. Робить вона це доволі вправно, рухи чіткі, без ознак жодної анемії, от тільки що — у кріселку. Воно ж, це кріселко — ладне, зручне, компактне. Але краще б, звичайно, без нього". Причини її трагедії розкриваються поступово.

Она постійно перебуває в замкнутому просторі, у своїй квартирі. Її зв’язок із зовнішнім світом відбувається опосередковано: через вікно, радіо, телефон, магнітофон. Мотив самотності насичує кожен рядок твору. Она належала до прогресивної молоді, ходила під сірими прапорами (кольору печалі і меланхолії). Саме тоді коханий дівчини, який тепер обіймає високу посаду, порадив їй стати на брамі університетського подвір’я, щоб її сіру сорочку було здалеку видно, і прикувати себе до воріт. Задля своєї відданості обранцеві вона була ладна на все, хоча і не цілком поділяла його переконання. Під час штурму університету поліцією брама впала на Ону й скалічила її. Тепер вона отримує персональну пенсію від темно-сірих та ще й стипендію від світло-сірих — так оплачено її участь у великій політиці. Ці кольори презентують не тільки настрій головної героїні, а й набирають глибокого філософського значення, вони стають, по суті, символами, якими кодуються явища життя людини. Сірий колір наповнений меланхолією, печаллю, депресивними настроями. Він на межі чорного і білого, тому асоціюється із самотністю. В О. Ірванця він має відтінки: темно-синій — ознака необхідності в душевному і фізичному задоволенні, проте марковані ним люди позбавлені внутрішньої енергії і характеризуються як "убиті, поламані, але ще живі": світло-сірий — виражає волю і тяжіє до білого.

Спостерігаючи за людьми на мітингу зі свого вікна, Она замислюється над тим, проти чого вони виступають. Її розчарування у роботі спілки пов’язане з розчаруванням у коханні. Она зраджена обранцем і кращою подругою, з якою вчилися ще в школі, про це читач дізнається з її телефонних розмов. Удар у спину вона отримала двічі: вперше, коли коханий запропонував їй прикути себе наручниками до брами, а сам викликав поліцію, щоб зіткнення з "чорними" набуло розголосу в країні. Він робить політичну кар’єру на акціях протесту, йому байдуже, що буде з дівчиною. Вдруге він зраджує Ону з її подругою Моною, батько якої обіймає високу посаду.

У "Маленькій п’єсі про зраду для однієї актриси" йдеться не лише про зраду кохання і дружби, але й ідеалів. Причому, у фіналі стає зрозумілим, що Она метиться своїм кривдникам, відплативши їм теж зрадою: вона стає агентом політичної поліції. Після телефонної розмови героїня несподівано встає з інвалідного візка, переодягається, але знову всідається, накривши ноги пледом, і продовжує грати роль скаліченої, виконуючи накази старшого дорадника.

Всі мрії Они зазнали фіаско. Вона тепер — актриса, яка нічим не відрізняється від колишнього коханого і Мони, бо теж цинічно використовує людей. Зрада не може існувати без пари — реальної (між людьми) або уявленої (між особою і групою — національною, політичною, професійною). "Мотив зради має якусь небувалу владу над емоціями та уявою. Те, що сприймається як зрада, завжди випливає з емоційного зв’язку, тому в її основі можна бачити не тільки ідентичність, а й характер і почуття".

Порожнеча всотується й у всі рівні існування Они. Порожнеча, яка виникає всередині самої людини, виявляється справжньою внутрішньою драмою, що спонукає до боротьби з порожнечею у власній душі, зумовленою відчуженням від суспільства через "солодку" помсту.

Автор показує, як подвійна мораль, притаманна тоталітарному суспільству, знаходить за нових соціально-політичних обставин поживний ґрунт, наслідком чого є духовна ницість, відсутність уявлень про совість, обов’язок і честь. Героїня твору поступово втрачає можливість бути зрозумілою іншими і, відповідно, стає самотньою.

Митець змальовує лицемірний світ, який створюють лицемірні люди. Отже, мотив самотності набуває свого вираження разом із соціальним конфліктом особистості і суспільства. Багатошаровість дружньої та політичної зради приводить до відчуження й усамітнення не лише від світу, але й від людських почуттів. Після дружнього та любовного рівня зради Она ще могла б ожити, знову повіривши у свої сили. Проте, другий — політичний — змінив її ставлення до ідеї, що вщент розбило прагнення до змін та бажання повернути життя з усіма його барвами.

У "Маленькій п’єсі про зраду для однієї актриси" здійснено постмодерний підхід до художньої інтерпретації проблеми самотності, який потребує подальшого вивчення на прикладі багатьох інших творів.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.