Українська література - шкільні твори - 2026

Сила волі до життя як один з важливих чинників виживання людини в екстремальних умовах (за оповіданням О. Довженка «Воля до життя»)

Видатного українського письменника Олександра Довженка вважають «дивним чарівником людської душі». І це небезпідста

вно: у своїх творах він розкриває дивниивнутрішній світ людей, поетизує їхні діяння.

Оповідання О. Довженка «Воля до життя» — цехудожній пам’ятник життєлюбству звичайного солдата. У ньому відтворюютьсятрагічні події Другої світової війни, героїзм і нескореність нашого народу.

Будучи свідком численних незабутніх випадків ізфронтового життя, спілкуючись з очевидцями, митець створює правдиві, реалістичнікартини військових буднів.

Головний герой оповідання, Іван Карналюк, мужньобореться проти фашистських окупантів. Постійно діючи в екстремальних умовах, він не втрачає сили духу. Навіть важко поранений, хлопець вибрався з поля боюта протримався до приходу санітарів.

Важке випробуванню, що випало на долю Карналюка, — ампутація розтрощеної осколком руки та газова гангрена — не може зломити йоговолю до життя.

Прагнучи жити, помститися загарбникам за численні поневіряннясвого народу, Іван стає на шлях боротьби з усесильною смертю. «Жить хочу!» — каже він хірургу та~йт>го асистентам, і ті переймаються його жагучимбажанням. Об’єднавши зусилля, вони зробили неможливе: виграли «генеральнубитву майже без всяких засобів до перемоги», урятували безнадійно хворогоюнака/ О

На прикладі Івана Карналюка О. Довженко показує, що саме сила волидопомагає в безвихідних, здавалося б, ситуаціях. Ми повинні пам’ятати: «Є воля — є людина!»

II варіант

Розповідаючи про трагедії і драми війни, О.Довженко обирав ті моменти, які могли сказати якщо не все, то найголовніше. Вінлюбив тих, у кого була «надлюдська жадоба до життя» і презирство до смерті.

Бажанням жити, побороти смерть привертає до себенашу увагу розвідник Іван Кармалюк, головний герой оповідання «Воля до Життя».Під час першого бою Івана було тяжко поранено. Щоб зупинити кров, він притуливсвоє зранене тіло до дерева, й так стояв, поки його не забрали санітари.

У шпиталі Іван також бореться за життя. Гангренаохопила його плече, підбиралася до шиї, пульсу майже не було. Та всуперечнімому вироку лікаря він повертається із гангренного полону.

Боєць хоче жити заради помсти ворогам, він вимагаєоперації. Хірург не відступив, повірив у його воскресіння: «… Ніколи ще не хотілосяйому так палко врятувати життя людини, як зараз. Іван ^лежав передним у глибокій нестямі, але його воля до життя пере-

давалася лікареві і сповнила його вщерть. Він забув свою стому, своїбезсонні ночі і працював, як після живодайного сну і свіжої ванни, працювавлегко й радісно…»

Коли Кармалюка виносили з операційної на койку, йому аплодувала вся палата. Людям передалася його воля до життя.

Тільки воля до життя могла врятувати людину в ті страшні часи, колигинули мільйони. О. Довженкові вдалося створити образ такої людини, яка могланадихнути інших, влити у них сили. Особливо важливо це було в ті роки, колиДовженко написав своє оповідання.

III варіант

Війна — це випробування не тільки для всьогонароду, а для кожної окремої людини. І тому, що наша країна перемогла у Другійсвітовій війні, ми завдячуємо окремим людям, які може й не стали героями, тазробили свій неоціненний внесок у перемогу.

Таким непомітним героєм Вітчизняної війни був ІванКарналюк. Він звичайний подільський пастух, який показав, чого варта людина, якщо в неї є воля і, перш за все, воля до життя. Таких, як він, проходилитисячі на операційному столі Миколи Дудки, армійського хірурга. Цей лікар бачивбагато крові, смертей, страждання, та ще більше на війні він бачив незламності, мужності, терплячості, бажання вижити будь-що. Та і його вразив подвиг ІванаКарналюка.

Цей хлопець втратив багато крові, і, втрачаючисвідомість, згадуючи рідні місця, батьків і кохану, він не здався, незламався: підповз до дерева і затулив свою рану. Коли до нього підійшли санітари, що збирали трупи, він знайшов в собі сили розплющити очі й сказати єдине слово«живу», щоб його помітили та врятували. Та це виявилося не найстрашнішим. Вінвитримав болючу і складну операцію, та все одно повинен був померти, якби немав волі до життя. Саме воля врятувала його один раз, коли він з глибокою раноювитримав цілу ніч, чекаючи на порятунок, і допомогла йому у «генеральній битвімайже без всяких засобів для перемоги». Та все ж він мав єдиний та, мабуть, найважливіший засіб для порятунку — волю до життя.

Різні бувають бої у житті й необов’язково це маєбути війна, та у найскладніших ситуаціях, коли, здавалось би, нічого недопоможе, залишається єдиний засіб: «Виймайте тоді з чудодійної прадідівськоїскриньки дорогоцінне зілля, корінь життя, і нюхайте його, вбирайте в себе йогодух, і гризіть, і живіться ним день і ніч, — волю! Обов’язково поможеться».

Твори зукраїнської літератури