Українська література - шкільні твори - 2026

Образи-символи у творчості Івана Драча

Всі публікації щодо:
Драч Іван

I. Рання творчість Івана Драча — це вияв потягу «шістдесятників» до всього нового. («Діти війни», «шістдесятники» тягнулися до знань, до осягнення здобутків людства, до осмислення прадавніх фольклорних джерел, культурних, літературних, мистецьких надбань рідного народу. Хрущовська «відлига», що прийшла на зміну сталінському режиму, відкривала принадливі обрії заборонених наук: генетики, кібернетики. Політ Юрія Гагаріна у космос розбудив у людях придушене космічне самоусвідомлення, життєрадісне світовідчуття, потребу жити повнокровним духовним життям).

II. «До серцевини, до зорі…»

1. Осягнення глибин Всесвіту. (Молодий драч, сповнений «сонцесяжної» енергії, зухвало прагне «сприймати світ до всіх його глибин». Поет інтуїтивно відчував тісний зв’язок людини і сонця (зорі), а вже пізніше астрофізики довели, що наші серця і Сонце пульсують у єдиному ритмі, взаємопов’язані і взаємовпливають. Він перекидає містки від серця до сонця («Так б’ють з сердець протуберанці — Повстанці сонця…»), повертається до народних вірувань у життєдайну силу сонця-колеса. Цей загальнослов’янський образ став своєрідним символом у творчості Драча і передає єдність розуму і почуттів, осягнення таємниць Всесвіту наукою і поезією. Ця єдність повинна «розбити» в двобої граніт людської обмеженості, «людський гудрон», що не відпускає від себе протуберанці тепла, енергії і світла).

2. Графоманська критика шукань молодого поета. (Звичайно, закам’яніла естетична свідомість початку 60-х років важко сприймала поетичний стиль, образи раннього Драча, його посилання на призабуту систему пантеїстичного мислення. Фольклор сприймався на рівні віночків із стрічками, вишитих сорочок, шароварів і гопака, а молодий поет поєднував віддалені предмети, явища, поняття. Він, як наші пращури ще в дохристиянські часи, вірить у швидкого на ласку й кару Бога, сила якого розлита в усьому довкіллі. Свідомість атеїста не здатна сприйняти обожнення річок, дерев, природних земних і космічних стихій. Раціоналізм невіруючого не здатен побачити сонця «в золотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск. Що їхало на велосипеді. Обминаючи хмари в небі…». Такі образи тоді сприймалися як «формалістичні викрутаси зі словом», адже вони були дуже далекі від людської парадної плакатності).

3. Гідна відповідь поета. (Поезії Драча було важко пробитися через перепони «ображених» і «недооцінених» графоманів, які закликали писати «для народу» — просто, доступно, не ускладнюючи твори асоціаціями і нетрадиційними образами. Ці графомани посилили свої звинувачення після необдуманого виступу Хрущова проти «формалістів» та «абстракціоністів». Але «формаліст» Драч на таку критику відреагував миттєво:

Сам возлежить за кермом, як бонза.

Його просякла ген по черево бронза.

Другий духовним конквістадором Зад свій везучий просяк мажором,

А третє, нещасне, в бездарності хиже.

Передній машині багажничок лиже Таке як присниться чи то привидиться — Перевертаються кості і в Самовидця.

(« Саркастичне»))

III. Внесок І. Драча в українську літературу. (Поет зумів виробити в собі отруту проти облудних звинувачень — іронію і сарказм. Він продемонстрував своїм критикам усю їхню площинність, примітивність і обивательську однобокість. Драч збагатив українську літературу новими підходами і нюансами у висвітленні людського буття. Своїми поетичними експериментами він порушував звичний ліричний спокій, давав змогу читачеві самому вдуматися в текст і зробити висновки).