Українська література - шкільні твори - 2026

Повість «Ирій» Володимира Дрозда - зразок химерної прози

I. Химерна проза В. Дрозда. (Із творами В. Дрозда, такими, як повісті «Ирій», «Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», пов’язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму.

Химерна проза — назва стильової течії в українській прозі 70-х рр. Грецьке слово «химерний» означає вигадливий, фантастичний, неправдоподібний, дивовижний. Ця течія стала реакцією на диктат норм соцреалізму в українській радянській літературі. Її ознаки: поєднання реального з міфологічним, часово- просторові зміщення, запозичення стильових рис бароко, гротескові метаморфози з героями. Реалізм у «химерній» повісті вдало поєднується з умовністю, засоби гротеску, сміху, іронії — з образами-символами, елементами фольклорної та міфологічної поетики. Точка зору оповідача на все, що відбувається, філософсько-фантастична, тобто, попри притаманну казковість, у ній міститься глибока життєва мудрість. Химерна проза емоційна, експресивна, її світ свідомо неприродний, але правдивий).

II. Повість «Ирій» Володимира Дрозда як зразок химерної прози.

1. Художній світ повісті «Ирій». (У повісті В. Дрозда багато метаморфоз — перевтілень, переходів із однієї форми в іншу з отриманням нового зовнішнього вигляду і функцій. Одним із прийомів, використаних письменником у творі, є гротеск, у повісті у фантастичній формі поєднуються жахливе і смішне, потворне і піднесене. За зовнішньою правдоподібністю, фантастичністю криється глибоке художнє узагальнення важливих явищ життя.

Художня умовність у в. Дрозда цілком оригінальна, хоча і продовжує традиції народної демонології, фольклору — казки, легенди, переказу, бувальщини, слов’янської міфології, яка донині тримається «поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням». Є у письменника й літературні попередники (В. Дрозд підкреслює вплив на нього М. Гоголя («Вечори на хуторі поблизу Диканьки») й «Лісової пісні» Лесі Українки).

Як зазначав Микола Жулинський, «У художньому світі Володимира Дрозда все можна віднайти і відкрити: і веселу фантастику, і життєву, нерідко сувору, безжальну правду, і невичерпно багату поетичну фантазію».

Основним предметом дослідження В. Дрозда стає екологія душі, її існування в умовах хворого радянського суспільства, її порятунок).

2. Витоки твору. (В українській міфології поняття «вирій» (ірій, ирій) трактувалося так: вирій (вирай, ирій, ирай, урай, ір, ірей, тепличина) — назва раю, де росте світове Дерево життя, у верхів’ї якого живуть птахи й душі померлих. У вирії Сонце ходить близько від землі. Ця країна животворної благодаті лежить далеко на сході (за іншими джерелами — на заході) біля самого моря; туди прилітають зимувати птахи й комахи і звідти повертаються навесні.

Молдавський критик Іон Чокалу сказав про повість «Ирій»: «Одразу й не помічаєш, що химерні ситуації є природним продовженням ситуацій реалістичних. Елемент фантастичний доводиться до такого рівня, що його сприймаєш як реальність».

Письменник Микола Рудь про особливості «химерної» прози Володимира Дрозда писав так: «Ми зустрічаємося тут з барвистим, часом парадоксальним, алогічним, як на перший погляд, світом казкових образів. Проте

цього разу письменник кладе в основу твору не казку, не легенду, а традиційний всесвітньо відомий український гумор, власне, один з його найдавніших і найменш нині поширених жанрів — небилицю, нісенітницю. Для прикладу чи не найтиповіша, я б сказав — класична, «нісенітна» фраза: «Добре жилося мені, доки я був молодий, а дід мій ще не родився…». У народній нісенітниці усе можливе — і карколомні зміщення в часі, і груші на вербі, і зуби на полиці, і сонячне світло в решеті… В повісті «Ирій» Володимир Дрозд сміливо з’єднує химери давньої народної небилиці із не менш щедрим внутрішнім світом нашого сучасника-підлітка»).

3. Ознаки химерної повісті у творі. (Поєднання реального з міфологічним (поява біля Иргю казкового чудовиська, «міфічного страховиська»); часово- просторові зміщення (на мішках з картоплею у реальному житті започатковується космічна ера людства); метаморфози (страховисько перетворюється на «кучмату снігову хмару»); гротеск (розповідь про дядька Дениса, який збирається на бій з чудовиськом); емоційність («Присягаюся тобі, мій Пакулю, присягаюся тобі, мій Стрижню, мій Пріє, мій Дніпре, присягаюся тобі, моя рідна земле, тобі майбутнє: допоки здатен буду на щось путнє в цім світі, не покладатиму рук, працюватиму що є сили»); фантастичні елементи, поєднані з містикою (актор Кузьма Перебендя «в чорній парі і білосніжній сорочці, з темним метеликом на шиї, але ще без обличчя. Там, де мало бути лице Перебенді, сіріло обрамлене густим, хоч і припорошеним сивизною волоссям, схоже на вимок у полі порожнє місце»)).

III. Висновки. («Химерна» повість — значний за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про неймовірні події, де реалістичне поєднується з фантастичним, умовним, засоби іронії, гротеску, театральності із елементами фольклорної та міфологічної поетики. У «химерних» творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі й просторі. Ознаки саме такого жанру має повість «Прій»).