Українська література - шкільні твори - 2026

Профілактика совісті (за творчістю Є. Дударя)

Всі публікації щодо:
Дудар Євген

Назва цього твору — це назва однієї зі збірок сатири і гумору Євгена Дударя. Ця влучна фраза, як мені здається, могла б бути своєрідним девізом до всієї творчості письменника. А творчість його надзвичайно різноманітна.

Євген Дудар — не тільки письменник-гуморист, а й артист гумористичного жанру, тобто він є і виконавцем своїх творів. Погодьтесь, таких митців в українській літературі мало. Він лауреат багатьох премій, член Спілки письменників України, але краще, ніж усі нагороди, його творчість говорить сама за себе.

Важко сказати, в якому жанрі працює сатирик. Так, це гумористична, сатирична проза та її усне сценічне виконання… До речі, Євген Дудар є учасником багатьох радіо- й телепередач, але, на жаль, знайти ці записи не так просто. Сатира автора не обмежується якоюсь однієї темою — політикою, приватним життям людей, побутом, культурою. Усе, що відбувається в світі, в суспільстві знаходить своє відображення у творах Дударя.

Чудово, що, маючи власний погляд, власний голос, сатирик не «тиражує сам себе», як це часто буває з гумористами: кожен його твір здається новим, свіжим і оригінальним. І — глибоко життєвим. Варто повчитись у цієї людини не так способу висловлення своїх думок, скільки самому способу мислення й світосприйняття.

Насправді писати про один чи кілька окремих творів Є. Дударя важко, бо вони усі разом складають неповторну картину світу — світу такого, як він є, але побаченого по-своєму, під неочікуваним кутом зору. Власне, навіть самі назви творів говорять нам багато: «Єрундити і єрундиції», «Какось не такось», «Профіїтактика совісті», «Не вчіть яблуню родити яблука», «Україно моя, Україно»… Це великий талант, як на мене, говорити не просто влучно, але й стисло, лаконічно, без зайвого. Дібрати такі слова і ситуації, які через дрібне вкажуть на велике, а то й на нескінченне.

Окрема частина діяльності Євгена Дударя — телевізійні та радіовиступи зі своїми творами. Шкода, що майже нема можливості ознайомитись із ними. Імовірно, ці передачі зберігаються десь в архівах, але ж хіба їх знайдеш, дістанеш так просто…

Але є й приємне — твори письменника доступні читачам. І не просто доступні, а й подобаються їм.

А ще — афоризми Євгена Дударя. Влучні, нові, оригінальні, глибокі за змістом і безмежно дотепні за формою. Насправді, майже будь-який текст письменника можна, як кажуть, розлащити на афоризми, бо такий стиль. Фактично, автор слідує своїм же словам: «Коли у гумориста нема почуття гумору — це не страшно. Страшніше, коли нема почуття міри».

Коли читаєш твори Євгена Дударя, дуже хочеться десь поблизу мати ручку і записничок, аби занотувати блискучі думки і спостереження письменника, зокрема й афористичні його висловлювання. От наприклад: «Не кожен, від кого пахне ладаном, святий». «По безсмертних не плачуть». «Прометей був у багато зручнішому становищі, ніж українець. Йому клював печінку лише один орел». «Не ви-

ЗБОЛИТЬ безсилого безсилий». «Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото». «Усмішка — повітря, яким душа дихає».

І найулюбленіший мій афоризм Є. Дударя: «Для того, щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце».

Навряд чи своєю метою митець має оце «перевернути світ», ця метафора скоріше має сприйматись як бажання скорегувати, змінити на краще, виправити, провести ту саму «профілактику совісті»… За текстами Євгена Дударя відчувається оце серце митця, яке дає змогу його творам впливати і виховувати і, звісно, розважати, дивувати, причаровувати дотепністю й глибиною.