Українська література - шкільні твори - 2025

Щедро даруй людям добро (за оповіданням І. Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»)

Всі публікації щодо:
Калинець Ігор

Одного разу я взяв крейду і намалював наасфальті Хлопчика-фігурку. Малювати його дуже просто:

Крапка, крапка, дужок пара: очі це без окулярів.

Я ще подумав трошки, чи варто домальовувати окуляри, але врешті-решт вирішив недомальовувати нічого. Аж раптом Хлопчик звернувся до мене з привітанням:«Привіт! Як твої справи? Може, тобі потрібна моя допомога?» Я був здивований, оскільки вперше бачив намальованих чоловічків, що розмовляють. Недовговагаючись, я взяв хлопчика з собою, аби він допоміг мені на уроках малювання.Він справді допоміг — і я отримав п’ятірку… Насправді я жартую. Якби зі мноювідбулися такі фантастичні пригоди, то, напевно, я б став героєм оповідання І.Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою». І не просто героєм, а одниміз тих дітлахів, хто скористався допомогою намальованого чоловічка.

Здається, що оповідання «Хлопчик-фігурка…» — це звичайна казочка, яку прочитаєш ізабудеш. Так, письменник використовує простісіньке людське бажання статисвідком дива. Якщо ти бачиш диво не в реальності, а хоча б на сторінках книги, ти все одно мимоволі віриш у нього. Проте мене стурбувало в цій історії зовсімінше. Дівчинка Ганна знайшла Хлопчика-фігурку. Він запропонував їй своюдопомогу, і вона погодилась. Хоча спочатку, поки Ха-еФ «красувався» на уроцімалювання, Ганнуся була незадоволена.

Аджевона отримала погану оцінку. Проте, коли на уроці української мови учителькапочала вихваляти її здібності, дівчинка зраділа. Мабуть, вона і не знала, щотаке автобіографія, або життєпис.

Проте, чому ж не вихвалятися, якщо тебе вихваляють інші! Ані на мить Ганна не замислилася над тим, що використала плодипраці іншого, нехай і не людини, а намальованої істоти. Потім така сама історіяповторилася із Соломією та Богданчиком.

Ніхтоз них не подумав про нещасного Ха-еФа. Вони розмовляли з ним, не відмовлялися, коли він дарував їм свою допомогу, але швидко забували про нього, коли вінставав непотрібним.

Укожному своєму творі Ха-еФ вигадував історію, в якій розповідалося про те, щовін загубився. Йому так хотілося, щоб хто-небудь хоч коли-небудь знайшов його.І не просто знайшов, а потоваришував з ним, оцінив його здібності, сказавдобре слово. Проте ніхто з нових друзів не наважився на це.

Мені здається, що у кожному класі є свій Ха-еф. Тільки часто ми його не помічаємо. Ні, звичайно помічаємо, коли требасписати домашнє завдання. Атак, можемо й не помітити, а ще гірше — образити.Оживіть свого Хлопчика-фігурку добрим словом, а він вам допоможе завжди!