Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Сатиричне зображення козацької старшини в повісті «Конотопська відьма»
Всі публікації щодо:
Квітка-Основ’яненко Григорій
Варіант 1
Видатний український письменник і драматург Г. Квітка-Основ’яненко відомий не тільки своїми драматичними і романтичними творами, а й сатиричними повістями, серед яких і повість «Конотопська відьма». У цьому творі письменник критикував пороки тогочасного суспільства і висміював козацьку верхівку періоду пізньої гетьманщини.
Головний герой повісті — Микита Забрьоха. Його діди брали участь у визвольній боротьбі під прапорами Богдана Хмельницького і завдяки особистій сміливості та мужності отримали посаду сотників. Колись сотників обирали, але потім ця посада передавалася у спадок від батька до сина. Саме так став сотником і Микита, хоча й не був достойним такої честі.
Микита Забрьоха був людиною, яка думала тільки про те, як смачніше поїсти та побільше випити. Отримавши посаду сотника у спадок, він навіть не вмів рахувати до тридцяти. У цьому він зізнається писарю — своєму помічникові, але з козаками веде себе пихато і зверхньо. Забрьоха не займається державними справами, а думає тільки про те, як би йому засватати таку дівчину, щоб була і гарною, і багатою. Великий вплив на сотника має писар Пістряк, якого той вважає освіченою, розумною і вченою людиною.
Але виявляється, що уся вченість писаря зводиться к тому, що він вміє розмовляти, використовуючи нікому незрозумілі слова. Саме від того оточуючі і вважали його вченим: «Так як стане він з паном сотником Забрьохою розмовляти, так ви тільки слухайте, а вже чи
второпаєте що, не знаю, бо він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш».
Однією з найкомічніших ситуацій у повісті є сцена з хворостиною: писар рахував козацьку сотню хворостиною, роблячи на ній зарубки. Але для того, щоб занести її до хати і показати Забрьосі, йому доводилося ламати її навпіл, і кожного разу одного козака не долічувалися.
Писар Пістряк лише зовні був на стороні Микити. Але це була мстива і підла натура. Він і сам прагнув зайняти місце сотника і робив усе для того, щоб недолугого Забрьоху зняли з посади. От і виходило так, що замість того, щоб виконувати свої обов’язки, один представник козацької верхівки займався власними справами, а інший боровся за владу.
Кожен з героїв повісті отримав по заслугам. Забрьоху усунули з посади за те, що він не виконував накази, а Пістряк так і не отримав бажаного місця, бо сотником призначили іншого. Але чи буде новій сотник краще Забрьохи? Відповіді на це питання автор не дає. Г. Квітка-Основ’яненко лише показує виродження козацької верхівки, її обмеженість і забобонність.
Варіант 2
Видатний український письменник Г. Квітка-Основ’яненко відомий не тільки сентиментальними повістями, а й сатиричними творами, серед яких і повість «Конотопська відьма», що висміює козацьку верхівку часів пізньої Гетьманщини.
Діди головного героя повісті Микити Забрьохи колись брали участь у визвольній боротьбі українців і воювали під прапорами Богдана Хмельницького, за що в подальшому отримали сотенство. У давнішні часи сотник обирався козаками, а ось Микита, як і його батько, отримав цю владу у спадок, хоча й не був гідний такої честі. Микита думає лише про те, як би побільше випити та смачніше поїсти. Між козаками він поводиться пихато і зверхньо, хоча сам зізнається писареві, що не тільки неграмотний, а навіть порахувати до тридцяти не вміє. Микита не займається ніякими державними справами, а думає тільки про те, яку б йому засватати дівчину, щоб вона була і багата, і красива.
Дуже великий вплив на сотного має писар Пістряк, адже Микита вважає його розумною і вченою людиною. Та з часом виявляється, що вся вченість писарчука полягала лише в тому, що він вмів розмовляти нікому незрозумілими словами. І від того, що Пістряка ніхто, навіть священик, не міг второпати, всі вважали, що той дуже вчений і знає багато мов: «Так як стане він з паном сотником Забрьохою розмовляти, так ви тільки слухайте, а вже чи второпаєте що, не знаю, бо він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш».
На мій погляд, найбільш комічною ситуацією у повісті є сцена з хворостиною, у якій «вчений» Пістряк вважав, що з перепису хтось з козаків постійно втікає. Коли писар рахує на вулиці, усі козаки на місці, а коли лічить за хворостиною, то одного у п’ятому десятку постійно не хватає. Але ж якщо людина не здатна навіть просто порахувати козаків, чи може вона керувати ними?
В сатиричному образі писаря Пістряка автор втілив риси мстивих і підлих натур. Цей герой прагне зайняти місце сотенного, а тому усіма правдами і неправдами шкодить Забрьосі. Отже, виходить, що й один, і другий, замість того, щоб займатися державними справами, вирішують лише особисті проблеми. Сотник Забрьоха турбується про своє одруження, а його помічник Пістряк за спиною свого начальника намагається захватити владу в місті.
Ще одна комічна, але, в той же час, і трагічна ситуація у повісті — це потоплення відьом, яке організовують Микита Забрьоха і Пістряк замість того, щоб іти зі своєю сотнею у Чернігів. Але навіть ці вигадані «важливі справи» не цікавлять сотенного і він думає лише про те, як скоріше пообідати.
З часом кожен з цих персонажів отримав за заслугами. Сотенного змінили, але чи кращим буде новий? Навряд чи, бо у своїй повісті Г. Квітка-Основ’яненко досить яскраво зображує виродження козаччини, особливо старшинського складу, нездатність керувати навіть невеличкою купкою підлеглих, обмеженість та забобонність, притаманні представникам козацтва того часу.
