Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Гуманістичний пафос, патріотичне звучання поезій Леоніда Кисельова
Всі публікації щодо:
Кисельов Леонід
Варіант 1
Творча зірка Леоніда Кисельова зійшла на небосхил української поезії за зіркою Василя Симоненка, щоб з такою ж силою понести людям живе слово Поета із Божої ласки. Це слово вражає проникливим ліризмом і палким патріотизмом, поетичною філософією державотворення і своєю рятувальною суттю.
Леонід Киселів був поетом двох мов, бо перші його вірші, відверто-сміливі й знакові, написані російською. Але вони несли потужний заряд українськості речника національно-державницької ідеї, символа свого часу: «… всё на свете — только песня // На украинском языке». Від цього щирого відкриття — зізнання пройде час до осягнення суті:
Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей, —
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
…………………………………
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
(«Катерина»)
Яка глибинна думка криється у цьому узагальненні: уберегти сутнє нації, щоби своїм гожим нащаддям підмогти Україні-матері, аби жити їй, не пережити! Митець справжній, небуденний, Л. Кисельов йшов творчим шляхом, осяяним сонцем Шевченка. Вважаючи Кобзаря серцем і мудрістю нації, він сприйняв від свого великого вчителя життя і поезії основний заповіт — підтверджувати власним життям виболені строфи. Тому так вражають нас поезії, сповнені чистотою думання, відвертістю про головне і тихою юначою мудрістю:
Пам’ятайте серцем: наша мова — пісня,
І в словах — любов.
Кожен вірш його цільної й світлої поезії — про найголовніше, про найсуттєвіше:
Треба Вкраїни. Надій і суму
Селянських хат і курних шляхів.
Треба землі, де завжди пульсує
Шевченкове серце, Шевченків гнів.
Громадянська лірика Леоніда Кисельова вражає своєю силою, яку він черпав із споконвічного патріотизму української нації. І в цьому — пафос тієї істини, що вимагає найвищої сплати за себе — ціною життя. Двадцять два роки судилося прожити київському поетові-лицарю, українському Майстрові слова з піснею у душі. Цю пісню, виплекану під серцем, він присвятив своїй України, вклавши у співучі слова і любов, і тривогу, і біль, і сподівання, і пересторогу нових випробувань українства на життєву мудрість. Вже тоді, у далекі шістдесяті, поетові прозоро бачилися переможні повстання державної України:
Історія не є ракетний жах,
Вона мов шлях від чужини до хати.
І щастя буде. Тільки ви не дайте,
Не дайте, щоб впилася від ножа.
Варіант 2
Леонід Кисельов народився у родині відомого російського письменника Володимира Кисельова, який жив у Києві. Після закінчення школи він навчався у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка на факультеті іноземних мов. З народження талановитий митець мав хворобу крові, яка і обірвала передчасно його життя.
Український прозаїк і поет Леонід Кисельов більшість своїх віршів написав російською мовою, а до рідної мови звернувся тільки в останній рік свого життя, хоча з дитинства добре знав і любив і українську мову, й українську культуру, адже в їхній родині панував справжній культ Великого Кобзаря.
Поетичні твори Леоніда Кисельова друкувалися в таких популярних на той час журналах, як «Радуга» та «Новий мир», а вірші, написані українською мовою уперше побачили світ у газеті «Літературна Україна», журналах «Вітчизна», «Ранок» і «Дніпро». Поетичні збірки українських віршів Л. Кисельова були надруковані вже після його смерті.
Творча зірка Л. Кисельова зійшла на небосхил української літератури вслід за зіркою В. Симоненка, зійшла, щоб з такою ж незвичайною силою нести людям живе поетичне слово. Це слово вражає своєю рятувальною суттю і філософією державотворення, палким патріотизмом і проникливим ліризмом.
Хоча Л. Кисельов творив на двох мовах, а перші його знакові вірші, відверті і сміливі, були написані російською мовою, вони відіграли важливу роль у становленні української національної і державної ідеї. Ці вірші стали справжнім символом свого часу:
«Всё на свете — только песня
На украинском языке».
Але від цього щирого зізнання до осягнення суті пройде час, і поет тоді напише:
«Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей, —
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей».
У цьому узагальненні спостерігається глибока думка: головне для кожного українця — уберегти націю, допомогти своїм життям і творчістю Україні. Справжній, небуденний поет Л. Кисельов обрав творчий шлях, осяяний віршами Т. Шевченка. Вважаючи Великого Кобзаря мудрістю і серцем української нації, він перейняв від свого духовного вчителя і його заповіт — свої поетичні рядки підтверджувати власним життям. Мабуть, тому так і вражають вірші Л. Кисельова, сповнені тихою юначою мудрістю, відвертістю і чистотою помислів:
«Пам’ятайте серцем:
Наша мова — пісня,
І в словах — любов».
Громадянська лірика Л. Кисельова вражає великою силою поетичного слова, яку митець черпав із патріотизму своїх співвітчизників. І в цьому пафос тієї істини, яка потребує найвищої за себе сплати — життя.
Леоніду Кисельову судилося прожити усього двадцять два роки. Одну з останніх своїх поезій, виплеканих серцем, він присвятив рідній Україні. В її рядки він вклав життєву мудрість і пересторогу нових випробувань, сподівання і біль, тривогу і любов. Вже тоді, у далекі шістдесяті роки минулого століття поет передбачав переможну боротьбу українського народу за свободу та незалежність:
«Історія не є ракетний жах,
Вона мов шлях від чужини до хати.
І щастя буде. Тільки ви не дайте,
Не дайте, щоб впилася від ножа».
