Українська література — шкільні твори - 2021

Відображення героїчної і трагічної історії України в народних думах і піснях

Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні

Пісня! Як багато значить вона в житті українця! У ній — його минуле, сучасне і майбутнє, його суспільні й морально-етичні погляди, його світогляд і психологія. Це найдорожчий скарб народу, його душа, його крила. У ній зберігається історія і характер, духовна велич української нації.

Народна пісня українська — це історія землі української, невмирущість народного духу. Думи та пісні прийшли до нас із глибини віків, принесли до нас «звитяги наші, муки та руїни».

Все оспівано в них: «і древні слова, хист Володимира, і мудрість Ярослава, і Богданова розвага, і Богуна відвага, і Дорошенка ум, і хитрості Мазепи». І хоч мало у нас історичних праць про часи становлення української нації, про Запорозьку Січ, походи козаків на Туреччину та Крим, їх боротьбу за незалежність рідного краю, та найоб’єктивніше оживає історія України крізь чесний голос невмирущої народної пісні, крізь відкриту душу правічної народної думи. Думу і пісню складав народ щиро й просто, виливаючи в ній те, що відчувала його душа. Ці прекрасні перлини народної творчості розповідають нам про минулі часи, про побут українців, козацьке геройство та відвагу, боротьбу нашого народу за свою свободу, прославляють кращих синів України, що з безмежної любові готові були покласти життя за її кращу долю.

Страшні картини пожарищ, руїн, людських страждань періоду монголо-татарської навали постають перед нами з пісень «В неділю рано-пораненьку всі дзвони дзвонять», «За річкою вогні горять».

Татари ...село наше запалили,

І багатства розграбили,

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

В думах та піснях народних оспівується героїзм козацтва, його сміливі походи, лицарська честь, життя й побут. Козаки нікому не корилися, відважно боролися з татарами й турками, охороняли кордони нашої Вітчизни. Козацькою матір’ю стала для них Запорозька Січ, яку заснував князь Дмитро Вишневецький. Князь Вишневецький зажив великої слави у козаків. Його стійкість, незламність духу, вірність своїй землі, своєму народові оспівана у знаменитій «Пісні про Байду».

Багато народних дум і пісень розкривають героїчні сторінки життя козаків — оборонців і захисників рідного краю.

Крізь століття відчуваємо ми свист козацьких щабель, порох козацьких пістолів на полі бою з татарами і турками в «Думі про козака Голоту», пісні «Ой не знав козак та на знав Супрун». Образ веселого запорожця, що у вільні від битви хвилини любить погуляти, міцно увійшов у пісенну традицію /»Гей, я козак з України», «Січ - мати, ой, Січ - мати, а Великий Луг - батько», «Гей, гук, мати, гук», «Ой в городі, на розтоці».

Брязкіт невільницьких кайданів, стогін на невільничих ринках доносяться до нас із пісні «У святу неділю не сизі орли заклекотали», «Думи про Самійла Кішку», «Думи про Марусю Богуславку». З тяжкої турецької неволі долинають голоси наших предків, які мріють прибитися до рідної землі «на тихі води, на ясні зорі, у край веселий...» Волелюбна душа українська не могла миритися з гнітом і поневоленням, тому українці часто тікали з тяжкої неволі. «Дума про Самійла Кішку» розповідає про запорозького гетьмана, який потрапив у полон до турків і пробув там п’ятдесят чотири роки, а потім звільнив себе і товаришів з кайданів. Перебивши турецьку сторожу і захопивши галеру, він вирушив на Січ. Закінчується дума козацьким бенкетом і уславленням подвигу хороброго Самійла Кішки.

Та не завжди щастило втікачам добратися до рідного краю. «Дума про трьох братів» — це поетична розповідь про втечу трьох братів з Азова і їх трагічну смерть.

Багато народних пісень присвячено Хмельниччині — визвольній війні українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. В них народ прославляє видатного діяча України за його військовий і організаторський талант, за захист рідної землі від польської шляхти /»Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється», «Ой озветься пан Хмельницький», «Розляглися круті бережечки»/. Ці пісні сповнені радістю, бо Хмельницький з козаками розбив польське військо під Жовтими Водами, під Корсунем, на Поділлі і став готуватись до походу на Варшаву:

Посідлайте коні воронії, гей, садовіться.

Та поїдем у чистеє поле, гей, у Варшаву.

Героїка боротьби народу за свободу і незалежність рідного краю відбита у піснях «Ой лугами та берегами», «Ой, як поставив козак Нечаєнко», «Ой Морозе, Морозенку».

Народні пісні розповідають про трагічні події під Берестечком, роз- шматування України.

Великою популярністю в народі ось уже більше трьох віків користується пісня «Ой на горі та женці жнуть», в якій згадуються імена двох гетьманів — Петра Конашевича -Сагайдачного і Михайла Дорошенка. Вона оспівує козацькі походи і працю селянина-женця,в ній мужність і звитяга поєднуються з гумором і життєлюбством.

Про розкол українського люду на дуків і голоту оповідає прекрасна пісня «Ой наступає та чорна хмара».

Польсько-шляхетське панування на Україні призвело до нестерпного становища народних мас. Протест проти цього становища вилився у народне повстання гайдамаків. Народних пісень і дум про гайдамаччину збереглося мало, бо вони заборонялись царським урядом. У більшості з них відтворено картини народної помсти за жорстокі знущання шляхти ("Збунтувалась Україна, попи і дяки», «Ой у неділеньку рано-пораненько»), частина пісень присвячена славним ватажкам гайдамацького руху Івану Гонті, Максиму Залізняку, Северину Наливайку («Про Гонту», «Максим, козак Залізняк»).

Трагічна історія України під московським гнітом відображена в піснях «Ой із-за гори, з-за лиману», «Зажурилось тоді козацтво.» У народній поезії багато творів присвячено зображенню зруйнування Запорозької Січі. У піснях виражено глибокий біль з приводу того, що «Січ зруйнували,» а «степ широкий, край веселий» перетворили у власність панів. Не могли з цим змиритись запорожці: вони оселились у гирлі Дунаю і утворили Задунайську Січ (»Ой на лиман-морі зашуміла хвиля», «Ой прийшли до Дунаю»).

Знищивши козацтво, Катерина II завела в Україні кріпацтво. Багато народних пісень присвячено зображенню страждань і горя пригнобленого люду («Добре було нашим батькам на Вкраїні жити», «Що настало тепер в світі»):

Ой чого ти поскрипуєш, смерекова хато,

Нема добра в нашім селі, бо панів багато.

У цих піснях чути не тільки стогін поневоленого люду, який «пани били, збивали, до сорочки обдирали», але й відбито гнівний протест проти гнобителів («Задумали Базилівці»).

Пісні «За Сибіром сонце сходить», «Повернуся я з Сибіру» уславлюють народного месника Устима Кармалюка, борця за народні права. Народ мріяв про краще майбутнє, зберігав спомини про минуле. За народним розумінням, славна боротьба за свободу була в часи Запорозької Січі, відважні запорожці були вільними, вони обороняли і захищали рідний край:

Батькам було добре на Вкраїні жити,

А синам досталось панщину робити.

Народ свято зберігав у своїй пам’яті відомості про героїчне минуле предків, складав думи і пісні, які виражали його мрії про кращу долю. В цих піснях і думах живе Україна, та Україна, що її захищали славні козаки від усіх ворогів. В українських піснях ми відчуваємо дух свободи, прагнення до неї. Навіть в тяжкі часи поневолення народ усвідомлював, що все те, що колись було, не загинуло, що народ не перестав бути сильним, нескореним, волелюбним.

Українські думи і пісні пережили всі лихоліття і з глибини віків донесли в наше сьогодення думи і почуття, болі і сподівання нашого народу, всю його героїчну і трагічну історію.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.