Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література — шкільні твори - 2025
Картини народного побуту в поемі І. П. Котляревського «Енеїда»
Всі публікації щодо:
Котляревський Іван
Варіант 1
Проходять десятиліття й століття, а життєстверджуючі твори І. П. Котляревського не втрачають своєї сили, несуть впевненість у народові, в тому, що наш народ на попелищі побудує нову державу. Тепер Україна виборола свою незалежність. Здійснилася мрія великого співця трудового люду. Нас вражає глибокий патріотизм письменника, його любов до народу, звичаїв, пісні, мови.
Поема «Енеїда» з’явилась тоді, коли Україна в складі Російської імперії втратила рештки своєї самостійності. Була зруйнована Запорозька Січ — остання вольниця українського народу. Більшість запорожців вирушила за Дунай, інші утворили Чорноморське військо.
Котляревський вирішив перелицювати «Енеїду» Вергілія, щоб розповісти у своїй травестії про ті пригоди, котрі випали на долю козацтва. Еней вирушає в дорогу, щоб побудувати нову державу.
У поемі виразно проступає трагічна історія України, загибель української держави. Але віра у її відродження постійно жила в народі:
Еней збудує сильне царство
І заведе своє там панство.
Котляревський взяв сюжет у Вергілія, але зміст його поеми чисто український, глибоко національний. Герої поеми одягнені в український одяг, їдять українські страви, співають українські пісні. Перелицьована на український лад Вергілієва «Енеїда» стала мальовничим описом старосвітської України.
В образах Енея і троянців ми впізнаємо хоробрих і завзятих, веселих і дотепних козаків, з захопленням читаємо про будні і свята цих життєрадісних людей.
В образах богів, царів, князьків відображено життя чиновників, поміщиків, козацької старшини.
Котляревський показав себе визначним майстром у змалюванні побуту. Вся «Енеїда» рясніє побутовими деталями: описами одягу, їжі, звичаїв, повір’їв, танців, народних ігор, причому автор описує їх дуже докладно і яскраво. Ось як, наприклад, одяглась Венера, ідучи до Зевса:
Взяла очіпок грезетовий
І кунтуш з усами люстровий,
Пішла к Зевесу на ралець.
Ніби українська поміщиця, багата пані, відправляється в столичну канцелярію на прийом до високого сановника.
А ось як одягається Дідона:
Взяла кораблик бархатовий,
Спідницю і корсет шовковий,
І начепила ланцюжок;
Червоні чоботи обула,
Та і запаски не забула,
А в руки з вибійки платок.
Розповідаючи про блукання Енея та троянців, про відвідання Карфагену, Сицилії, Кумської землі, письменник змальовує життя помісного панства, яке зводиться до постійних бенкетів, любовних пригод, сварок, інтриг. У поемі згадується велика кількість назв різних страв і продуктів, різноманітними є і народні напої. Ось що їдять троянці після бурі:
Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали.
І брагу кухликом тягли,
Та і горілочку хлистали...
Багатим було гостювання у Латина:
Був борщ до шкундрів з буряками,
А в юшці потрох з галушками,
Потім до соку каплуни,
З отрібки баба-шарпанина,
Печена з часником свинина...
Описами їжі, питва Котляревський передав загальне народне бажання повного достатку і щедрості.
В «Енеїді» знайшли широке відображення народні звичаї, повір’я, народне мистецтво. Тут подані картини вечорниць, похорону, поминок, ворожіння.
Реалістичною є картина поминок по Анхізу: купується горілка і м’ясо, готуються страви, включаючи такі традиційні для поминок, як коливо з куті і ситу з меду, домовляються з попами і дяками, скликають старців.
Не проминув автор у поемі народного співу, танців. Він описує, як у дорозі троянці
... кургикали пісеньок:
Козацьких, гарних запорозьких...
Про Сагайдачного співали,
Либонь, співали і про Січ,
Як в пікінери набирали,
Як мандрував козак всю ніч.
Добродушно розповідає автор про бенкет у Дідони, де розлягалась весела музика, і гості забавлялись танцями. Дідонина сестра Ганна
... в стьожках, в намисті і в ковтках
Тут танцювала викрутасом
І пред Енеєм вихилясам
Під дудку била Третяка.
Еней також розходився, коли пішов з Гандзею в танець:
В обох підковки забряжчали,
Жижки од танців задрижали,
Вистрибовавши гопака.
Є тут і розваги та ігри козаків. З Енеєм Дідона грає «У Панаса», козаки
...журавля скакали,
А хто од дудочки потів,
І в хрещика, і в горюдуба,
Не раз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута,
В хлюста, в пари, в візка іграли
І дамки по столу совали...
У цьому переліку виразно проступає національний колорит; передається загальна атмосфера свободи, розкутості, святковості.
У поемі перед нами постають також картини кулачних боїв, прийомів гостей, докладне зображення інтер’єру панських кімнат і селянської хати.
Побутові описи в «Енеїді» відтіснили пародію і переросли в картини життя українського народу. Поему Котляревського вважають енциклопедією української етнографії, так детально тут змальовано будні і свята людей, їжу, одяг, посуд, ігри, танці, звичаї, повір’я.
Зображення народного побуту дало можливість автору відтворити традиційні риси українського національного характеру: широту душі українця, велику життєву енергію, темперамент, волелюбство, дотепність, любов до веселощів, розваг.
Варіант 2
Простежити долю свого народу, ментальність, його життя із притаманними йому побутом, віруваннями допомагає нам фольклор, а також художня література. Саме з цих основних джерел черпаємо ми знання, ту інформацію, яка нас цікавить. Найяскравішим виразником самобутності нашого народу в бібліотеці української літератури є поема «Енеїда» І. Котляревського. Бурлескно-травестійний твір, який є переробкою однойменної поеми Вергілія, завдяки талановитому перу І. Котляревського, відображенню духовного життя українського народу, його кращих традицій став у нашій літературі неперевершеним шедевром. Глибока народність «Енеїди» проявляється і в картинах побуту, які так чудово подаються живими і талановитими тонами.
Багатими, розмаїтими фарбами вимальовуються у творі народні гуляння, свята, ігри, танці, звичаї і повір’я, народний одяг і хатня обстановка, описані різноманітні справи; українськими назвами найменовані землі, поселення; з щирим замилуванням зображено ігрища, розваги. Цими особливостями насичений увесь твір. Так, після бурі на морі «Еней звелів готовити обід». Столів на човнах не було, але допомогла козацька кмітливість, і «стіл» був готовий:
Поклали шальовки соснові,
Кругом наставили мисок;
І страву всякую без мови
В голодний пхали все куток.
Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали
І брагу кухликом тягли;
Та і горілочку хлестали, —
Насилу із-за столу встали
І послі спати всі лягли (І част).
В «Енеїді» згадується і описується стільки страв, наїдків і напитків, що, мабуть, більше, ніж у спеціальній праці з цього питання. Який тут багатий вибір вбрання! Юнона, збираючись їхати до Енона, «взяла шнурівку і спідницю», а Венера, відправляючись до «Зевса на ралець», «взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий». Серед цього яскравого самобутнього калориту України не менш багатою постає картина народного побуту. Це говорить про чудову обізнаність І.
Котляревського з етнографією свого народу. Саме це дозволяє читачеві побачити і пізнати народне життя того далекого часу. Тут ми знаходимо докладні описи вечорниць, похорону і поминок, ворожіння і шептання, народного лікування. З «Енеїди» дізнаємося про українські народні інструменти і танці. Так, під час опису бенкету у Дідони:
Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцювали
В дробушках, в чоботях, в свитках.
Троянці вміють хвацько «садити третяка», гопака, гайдука. Вони знають багато пісень.
Про Сагайдачного співали,
Либонь співали і про Січ…
З якою щирістю та природністю автор твору описує потойбічний світ — пекло і рай, куди потрапляли душі померлих. А з якою цікавістю відображено вечорниці, які були своєрідною школою на селі, де розкривалася скарбниця людської мудрості. Котляревський з етнографічною точністю описує вечорниці в пеклі, куди Анхіз привів Енея, щоб відгадати юнакову долю:
Тоді-то в пеклі вечорниці
Лучились, бачиш, як на те,
Були дівки та молодиці
І там робили не пусте:
У ворона собі іграли,
Весільних пісеньок співали,
Співали тут і колядок:
Палили клоччя, ворожили…
Загадували загадок…
Всі картини потойбічного світу є живою панорамою народного життя. Разом із цим І.
Котляревський відбиває народні погляди і . ставлення до подій і явищ, до самих себе.
Картини життя і побуту змальовані Котляревським на основі глибоких знань свого народу. Про це автор сам зізнається:
Піду я до людей старих,
Щоб їх о пеклі розпитати,
І попрошу їх розказати,
Що чули од дідів своїх.
Отже, твір є глибоко народним, через що і користується такою популярністю серед читачів різного віку і в усі часи.
