Українська література — шкільні твори - 2021

Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини в п’єсі І. П. Котляревського «Наталка Полтавка»

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Творчість класика української літератури Івана Петровича Котляревського належить до тих явищ народної культури, що живуть вічно, бо в них відображені національні традиції і мораль українського народу, бо в них стверджується перемога добра над злом, звучить глибока віра в краще майбутнє.

Значним і найбільш знайомим сучасному читачу твором Котляревського є п’єса «Наталка Полтавка» — задушевна, щира, поетична. Вона і сьогодні чарує нас своєю правдивістю, пісенністю. У п’єсі змальовано побут, звичаї, працю простого народу, показано його високу мораль, багатство душі, оптимізм. Герої «Наталки Полтавки» втілюють кращі національні риси.

Головна героїня п’єси — проста селянська дівчина Наталка, красива , розумна, роботяща. Ось як оцінює її виборний Макогоненко: «Золото не дівка!... Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всього діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця... «Як бачимо, зовнішня краса Наталки узгоджується з її внутрішньою, духовною красою. Це людина, яка увібрала в себе вищі моральні чесноти українського народу: його доброту, працелюбність, пошану до батьків і старших.

Наталка зворушує відданістю своєму коханому. Батько не погоджувався віддати її за бідняка. Петро пішов бурлакувати, заробляти гроші, а Наталка вірно чекає його чотири роки, відмовляє всім женихам, які до неї сватаються, хоч вони і досить забезпечені. її погляди на шлюб, на сім’ю збігаються з народними уявленнями: ніякий достаток не замінить щирої любові, взаєморозуміння, взаємоповаги! Справжнє глибоке почуття людини не сумісне з розрахунком. Для Наталки багатство нічого не значить, вона навіть радіє, що тепер бідна і може вийти заміж за Петра. Дівчина наділена почуттям власної гідності, любов возного не становить для неї великої честі, а шлюб з ним, як з нерівнею, на її думку, не принесе щастя: «Йому в голові буде все роїтися, що він її виручив із бідності, вивів в люди...; буде на неї дивитися з презирством і обходитися з нею з неповагою, у пана така жінка буде гірше наймички, буде крепачкою».

Довгий час відстоює дівчина з народу своє право на особисте щастя, але з поваги і співчуття до матері обіцяє покоритись її волі: вийти за першого жениха, який сподобається Терпилисі. Разом з тим Наталка здатна до сміливих, рішучих дій. Коли повертається Петро, вона сміливо відкидає традиційні звичаї і відмовляється йти за возного, хоч і подавала йому рушники. При всіх дівчина заявляє: «Коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію». Вона твердо стоїть на своєму. Незламна воля Наталки, її рішучість, сильний характер, наполегливість у боротьбі за своє щастя перемагають.

Таким же благородним, внутрішньо красивим показаний в п’єсі і Петро. Незважаючи на всі життєві незгоди і злигодні, Петро вірно кохає Наталку. Тяжко працюючи наймитом, хлопець нажив «кривавим потом копійку». Ради щастя коханої він не тільки готовий відступитись від неї, але й хоче віддати їй гірко зароблені гроші, щоб пан возний ціколи не докорив дружині за бідність.

Але Петро не наважується, як Наталка, поламати давні традиції і виступити проти старших, коли це загрожує його щастю. Він покірно схиляється перед долею. Образ парубка повністю виписаний відповідно до народних поглядів на мораль. Здатність до самопожертви, пошана до старших, скромність, слухняність — це ті добрі риси характеру, що роблять Петра гідним кохання Наталки.

Внутрішня краса людини з народу показана і в образі бурлаки Миколи. Він «сирота без роду, без племені, без талану і без приюту», але не вважає себе нещасним. Микола — веселий, життєрадісний парубок з ясним розумом і спостережливим оком.Він гостро висміює возного і виборного. Основними рисами його вдачі є енергійність; рішучість, готовність допомогти людям. Микола мріє про волю, про краще життя, шанує відвагу в інших, схвально ставиться до наполегливості Наталки. Його пісня «Гомін, гомін по діброві» характеризує його козацьку вдачу, хоробрість.

Котляревський в образах Наталки, Петра, Миколи розкриває велику моральну силу народу, високу внутрішню красу простої людини.

В цих образах втілені найкращі риси українського національного характеру: чесність, працьовитість, душевне благородство, відданість, бистрий розум, енергійність, наполегливість, прагнення до свободи і незалежності.

В звичайних картинах з життя українського села автор зобразив такі почуття і людські взаємини, які не старіють і не втрачають своєї цінності для всіх поколінь.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.