Українська література - шкільні твори - 2026

Болючі проблеми сучасності у п’єсі Олексія Коломійця «Дикий Ангел»

Варіант 1

Олексій Федорович Коломієць — видатний український прозаїк і драматург. Його перу належить багато прозових творів і п’єс.

«Дикий Ангел» є досить короткою п’єсою — у ній лише дві дії. Автор визначив жанровий різновид цього твору як «повість про сім’ю на дві дії». У п’єсі йдеться про велику сім’ю Платона Микитовича Ангела. Діти Платона вже досить дорослі.

Пройшли ті часи, коли всіх цікавили перш за все проблеми виживання: дія п’єси відбувається за часів, коли людина може придбати не лише кольоровий телевізор, а й автомобіль. Отже, у сім’ї Ангела — суботній сімейний обід. Голова сім’ї, чоловік із суворим, утомленим обличчям, збирає гроші: це діти принесли йому свою зарплатню. «Ви, тату, як пішли на пенсію, то ще поскупішали», — зазначає Платонова дочка Таня. Аж ось Павлик, студент, каже батькові, що надумав оженитися.

Батько проти, але виявляється, що насправді ця подія вже сталася. Цікаво спостерігати за реакцією членів сім’ї Платона Микитовича: вони ніби й схвалюють весілля, але потайки всі побоюються батькового гніву. Але батько приготував молодятам сюрприз: він виносить на подвір’я синові речі і вручає йому дев’яносто сім карбованців. Це означає, що голова сім’ї не дозволяє молодим жити у своєму домі.

Ангел : «Не радився з нами — виходить, у нього свої плани. Обрав дорогу — хай їде!» Павлик іде разом з дружиною.

Пенсіонер Крячко так характеризує Ангела: «Була революція, політгуртки, наглядна агітація, п’ятирічки, соц-змагання… А Платон вистояв зі своєю ідеєю — гони копійку». Кореспондент багатотиражки Клоков бере в Ангела інтерв’ю. Відповіді Платона Микитовича вражають: вони влучні та точні. Наприклад, на питання про героїчні вчинки на війні, Ангел відповідає: «Уся війна — приклад».

Проте Платон Микитович не влаштовує кореспондента як «стяжатель».

Діти ніби навмисне поводяться так, аби найболючіше «вдарити» Ангела. Син Федір має «ганебний зв’язок» із дільничою лікаркою. Платон намагається втокмачити синові, що любов «не водять по закапелках, не приховують».

Та годі довести щось закоханому молодикові. Доводиться Ангелові поспілкуватися і з чоловіком лікарки — маляром, і з нею самою. Навіть закоханого Федора до імпровізованої вечірки залучив Платон Микитович.

І стається те, що повинно було статися: за столом в Ангела Клава зізнається, що любить Федора. Підхмелений маляр питає в дружини, куди ж поділося кохання, яке було між ними, і жінка відповідає «Я його лікувала, рятувала, ночами над ним плакала, а воно все кволішало й померло». І розлютованому малярові чомусь здається, що саме Платон Микитович винний у цій «історії з епілогом».

Після читання цієї «повісті для сім’ї на дві дії» залишається дивне відчуття. З одного боку, Ангел здається людиною жадною, занадто суворою, навіть жорстокою до дітей. А з іншого боку, його застаріле уявлення про життєву правду інколи виглядає досить симпатично. Занадто багато бачив цей чоловік у своєму житті, і тому затямив просту істину: копійка — вона не людина, не видасть. І ця, так би мовити, життєва позиція позначилася й на процесі виховання дітей. Але діти виявилися досить міцними, мабуть, вони пішли в батька.

Вічний конфлікт батьків і дітей, зображений Олексієм Коломійцем, нагадує всі конфлікти цього гатунку й водночас дуже відрізняється від них. Прийшли нові часи, коли життєві цінності зробилися дещо неповними, нетривкими. Замість них з’явилася тяга до «кайфу», неробства, так званого споживацтва.

Настав «розквіт» радянської системи — так звана епоха застою.

Зараз у нас інший час, але загалом панує та ж сама мораль, себто її відсутність. Ми як та коняка з казки: то хвіст загрузне, то голова. Є в нас і дурнуваті Ваньки, і в’їдливі пенсіонери Крячки, і, звичайно, дикі Ангели. Проте є й Павлики, здатні бути самостійними й відповідати за себе самі, є Олі, вірні в коханні, і ще багато добрих людей, у яких є майбутнє.

Варіант 2

У своїй п’єсі «Дикий Ангел» відомий український письменник і драматург Олексій Коломієць намагався розкрити головні проблеми сучасності, а в якості прикладу вирішення цих проблем узяв родину з незвичним прізвищем Ангел. Голова родини Платон Ангел усе своє життя невтомно працював. Навіть вийшовши на пенсію, він не уявляв собі життя без праці. Щоб допомогти своїй родині і не бути не від кого залежним, Платон влаштувався приймальником хліба у магазин. Він мріяв, що і його діти будуть вважати працю необхідною і важливою частиною життя, тому з малих років привчав їх до роботи. З двох років він брав їх с собою у майстерню.

Щоб не боятися за те, що власні діти потім не зможуть себе прогодувати, щоб не соромитися свого життя, Платон Ангел мріяв «жити як слід». Тому і намагався своїх дітей завантажити роботою, вчив їх, щоб вони цінували кожну зароблену копійку. Але ні Павлик, ні Таня, ні Федір не були задоволені життям, яке влаштував для них батько. Бо зароблені гроші вони повинні булі віддавати батькові, і собі не могли залишити ні копійки. А ось Платон вірив, що саме таке виховання змусить його дітей ще краще і ще більше працювати.

Та спочатку склалося все не так, як мріяв про це старший Ангел. Він вигнав з батьківського дому Павлика, який одружився без дозволу. Незрозуміла ситуація була і у Федора, який кохав заміжню жінку. Але батько все одно любив своїх дітей і намагався їм допомогти. Він жалкував за Павликом, дуже хотів, щоб і Федір врешті-решт вирішив свої проблеми. Для цього він навіть запросив до себе Маляра і його дружину, яку кохав Федір. Віх хотів з’ясувати, чи й справді його син любив цю жінку, і якщо це дійсно так, то розставити разом усі крапки над «і».

Пройшло багато часу, доки уся родина Ангелів зібралася разом. За одним столом опинилися і Петро, який до цього майже не бував дома, бо багато працював, і Федір з коханою жінкою, вже майже дружиною, і Павлик, який повернувся з Півночі і всі зароблені гроші віддав батькові, і Тетяна, яка збиралася виходити заміж за художника Вілю. Врешті-решт Платон Ангел був щасливим, адже його мрія про дружну родину, в якій є любов і порозуміння, здійснилася.

У сучасному житті є багато проблем, які хвилюють наших друзів, батьків, нас самих. І вирішувати їх треба разом, як робили це у родині Ангелів. А дорослим треба брати приклад з голови цієї родини, справжнього чоловіка, який дбав не лише про себе, а й про інтереси держави, який вчив своїх дітей любити працю, бути чесними і справедливими. Платон Ангел був справжнім батьком, про якого діти могли сказати:

«І навчала стиха мати: —

А як жити, скаже тато».