Українська література — шкільні твори - 2022

Що допомогло Григорію Многогрішному вирватися з «пащі дракона»?

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Роман І. Багряного «Тигролови» складається із 12 розділів-новел, кожна з яких має свою назву. Розділ перший — «Дракон». «Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон». Це поїзд, який веде голова «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський». Над безмежжям Уралу, через хащі Сибіру, повз грізний, понурий Байкал летіли шістдесят коробок-вагонів — «шістдесят суглобів у дракона». Вони наїжачилися щетиною багнетів, щоб ніхто не побачив, що ті шістдесят домовин вщерть набиті живими мерцями-в’язнями. Від того страшного видовища, від поодиноких пострілів аж надто пильних вартових, яким ввижається зрада чи втеча, відсахуються смереки, кидаючись урозтіч. Вартові знають, що на такій шаленій швидкості ніхто не зміг би зіскочити з поїзда живим, але бути пильними для них є «дєло чєсті, дєло слави, дєло доблесті і геройства». Вони повинні всіх до одного — і живих, і мертвих — довести до тієї прірви, яку влада вже багато років загачує людськими кістками.

Та, незважаючи на таку охорону, є людина, що не вірить у неможливість утечі. Це начальник ешелону. На кожній зупинці він біжить уздовж вагонів, щоб перевірити, чи на місці Григорій Многогрішний. Адже добре знає, що цей в’язень не побоїться ні швидкості, ні охорони, ні тайги. І ось на останній зупинці Григорія не виявилось у вагоні — він таки втік: перерізав ножем чотири дошки і вистрибнув на ходу у ніч, у невідомість, у смерть.

Григорій Многогрішний прожив на світі лише 25 літ, а ще на 25 років його засудили за любов до України, до її людей, за невміння коритися і хилити голову. Слідчий Медвин що тільки з ним не робив, аби вибити із Многогрішного уже не зізнання, а покору, ридання, благання про пощаду. Але Григорій спочатку скажено відбивався від трьох-чотирьох мучителів, а потім, коли вже й на ногах не стояв, плював в обличчя слідчому, вибухав прокльонами і сарказмом.

Один-єдиний із десятків в’язнів «ешелону смерті» Григорій Многогрішний ризикнув вистрибнути на ходу. Він багато днів уперто різав ножиком тверді дошки, маскував свою роботу від чужих очей. Юнак витримав усі допити слідчих,

катування не зламали його волю, він симулював божевілля і втік із лікарні, яка охоронялася краще за будь-яку в’язницю.

Григорій довго готував утечу з поїзда, бо не міг змиритися з думкою, що цілих двадцять п’ять років муситиме витримувати приниження, холод, голод, тяжко працювати, нести свій хрест до кінця. Непокора була закладена в нього генетично, і його вже не можна було ні зігнути, ні зламати. Та сила йпіла від славного гетьмана Дем’яна Многогрішного, першого засланця Сибіру, нащадком якого був Григорій. Як і славний пращур, Григорій безмірно любить свою Батьківщину, рідний народ, і ця любов зробила його сильнішим не тільки за слідчого-ката. Уся нелюдська система тоталітарної держави була безсилою перед мужністю, силою духу простого українського хлопця, що вистояв, витерпів і переміг.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.