Українська література - шкільні твори - 2026

Значення образу пенсіонера Крячка у п’єсі «Дикий Ангел»

I. Крячко — антипод Платона Ангела. (Життя двох героїв Ангела й Крячка схоже: разом із Платоном вони воювали, працювали на одному заводі, поруч живуть — сусіди, але однодумцями так і не стали. Крячко — повна протилежність Платону Ангелу за своєю натурою, життєвим переконанням).

II. Основний життєвий принцип Крячка: «Мною не керує копійка». (Ніколи не прагне чогось кращого, не хоче розуміти, що людина на те й живе на світі, щоб зробити його кращим).

1. Заздрість — найвиразніша риса вдачі Крячка. (Заздрить він усьому: матеріальному достатку Платона, злагоді й любові в його родині, шанобливому ставленню дітей до батьків, чесності і працьовитості їх, радіє тимчасовим конфліктам, що сталися в сім’ї Ангела).

2. Полеміка між Крячком і Платоном Ангелом. (Не поділяє поглядів Платона на те, що людина повинна жити в достатку, сперечається з ним).

3. Несправедлива критика Платона Крячком. («Такі, як Платон, обдирають державу, як липку». Нещадно всіх критикує, а сам нічого потрібного й корисного зробити не може).

4. Нехтування Крячком батьківських обов’язків. (Не приділяє належної уваги вихованню сина, внаслідок чого Крячко-молодший потрапляє до тюрми).

НІ.Втілення в образі Крячка безвідповідальної людини — демагога.

(Слова у нього завжди розходяться з ділом. Вміє лише говорити красиві слова, когось критикувати, а не робити щось корисне. На тлі Крячка ще вигідніше виділяється постать Платона Ангела — людини — труда, честі й благородства).

Одну з найталановитіших своїх п’єс «Дикий Ангел» О. Коломієць назвав «Повість про сім’ю». П’єса поліфонічна за проблематикою: її пронизує тривога за родину як основу, як осередок суспільства, як вияв нерозривної єдності інтересів сім’ї та держави. Автор наголошує на тому, як відповідальність за виховання дітей справжніми громадянами лягає на батьків, як мають розвиватися взаємини між батьками та дітьми й тоді, коли вони стануть дорослими людьми, коли вмітимуть лічити гроші і берегти кожну копійку.

Герой п’єси Крячко — пенсіонер, сусід Платона Ангела. Заздрість — його найвразливіша риса вдачі. Заздрість і несприйняття життєвої позиції «дикого» Ангела, з яким він веде нескінченну полеміку, обзиває скнарою, жмикрутом, зажерливим, — таким, якому все мало, хоча й живе в достатку. Крячко всіх повчає, критикує, а сам не квапиться щось корисне й потрібне зробити, живе за принципом: аби день до вечора.

У Платона четверо дітей, і він усіх до пуття привів, усіх навчив по-людському чесно жити, а в Крячка — один син і той став покручем, — байдикує, править гроші, п’є-гуляє.

Ангел кидає у вічі Крячкові суворі, безжальні слова: «Злодій твій син… Не працює, а їсть — значить злодій! Не заробив, а тринькає — злодій». Батько так ніде й не прилаштував свого Івана до роботи, і син, зрештою, потрапив до тюрми. Але в усьому Крячко звинувачує школу, яка його «недовиховала», комсомол, куди його затягли, «бо треба, щоб зростала організація», міліцію, що «ходить — руки в кишені». Всі винні, крім нього, батька. Насправді ж найперша провина в тому, що виріс молодший Крячко моральним калікою, лежить на ньому, батькові, бо не займався він вихованням сина, не вмів, чи не хотів привчати його до роботи, передоручив свою батьківську справу школі, комсомолу, міліції. Ось і пішов син кривою стежкою. Злагода й мир у сімействі Ангела не дають спокою заздріснику Крячкові.

О. Коломієць населив п’єсу порядними, чесними людьми. Такими постають перед нами подружжя Ангелів та їхні діти, невістки.

Але і негативний образ пенсіонера Крячка у творі також не зайвий. Автор свідомо вводить його у п’єсу, щоб показати, що в державі є ще люди, які не бажають жити по-справжньому, жити так, як належить кожному громадянинові, — жити по-людськи. Чимало є ще «крячків», які замість роботи займаються «критикою», які неспроможні не те що в державі, а навіть у власній родині навести лад, перекладаючи всі турботи на плечі інших, обравши собі роль прискіпливого спостерігача.

Але держава тримається, — доводить автор п’єси, — на інших людях. Людина для того й живе на світі, щоб зробити його кращим. Такого принципу дотримуються Платон Микитович Ангел і його діти.

Образом же Крячка О. Коломієць показує, наскільки складним і тривалим є процес утвердження нового мислення і збереження найбільших людських цінностей: чесності, людяності, порядності, чого так бракує герою твору Крячку.