Українська література - шкільні твори - 2026

Мої роздуми щодо назви п’єси О. Коломійця «Дикий ангел»

Варіант 1

Рідко коли ми замислюємося над тим, як звуть ту чи іншу людину, яке в неї прізвище, бо прізвище передається нам з діда-прадіда, як дорогоцінний спадок, як пам’ять роду. Але коли автор літературного твору дає своєму герою певне ім’я та прізвище, то слід задуматися над ними, спробувати розгадати авторський задум: що хотів сказати письменник, якими характеристиками нагородити персонажа. А якщо твір названий іменем персонажа?

Відкриваємо п’єсу під назвою «Дикий Ангел». Яким виявляється герой на прізвище Ангел — добрим, лагідним, здатним співчувати і допомагати? Не все так однозначно. Платон Микитович, голова великої за сьогоднішніми мірками родини, людина працьовита, чесна, серйозна і навіть жорстка. У нього свої принципи виховання дітей, які дехто може назвати жорстокими. Він привчив їх працювати на совість, «як каторжних», відповідати за свої вчинки. Він так розмірковує: «Бува, батьки купують любов своїх дітей. Поки малі — за іграшку, за морозиво, потім п’ять, десять копійок, двадцять, карбованець, троячка. Потім дитя вже саме лізе до них у кишеню! … На це я не піду! Життя — не батько, не мати — подарунків не робитиме».

Діти Платона Микитовича — це його гордість, і вони самі будують своє життя, не тягнуть із батьківської кишені: старший син Петро займає високу посаду, розпоряджається великими коштами; середній Федір — знаний робітник заводу, якого поважають і цінують; найменший Павлик ще студент, але й він підробляє, щоб допомагати родині. Доньку Таню батько навчає турбуватися не тільки про нові сукні, але й про змогу самостійно їх купувати. Основним принципом виховання для Ангела є праця.

Та називають Платона ще й Диким. Він вимогливий нетільки до своєї родини й себе. Він і інших повчає, як жити, за це його так і не любить сусід Крячко, заздрить, що Платонові вдалося привчити дітей до праці, а його син — лайдак, який ні за холодну воду. «Дикий ти чоловік!» — говорить він, звертаючись до Ангела, коли той вигнав Павлика з хати.

Хтось із читачів теж може так подумати, та варто дочитати п’єсу і з’ясується, що Платон Ангел в усіх своїх учинках виходить правим. Він позбавляє Петра подальших докорів сумління за те, що той підписав дозвіл будувати житло в непридатному місці між магістраллю й заводом. Павлик повертається додому, вдячний батькові за науку, він не тільки може утримувати молоду сім’ю, але й грошей заробив багатенько, працюючи на Півночі. Федору батько сказав, що не можна з коханням критися по задвірках, і той одружується з Клавою, що покидає свого чоловіка — п’яничку й шахрая. Ні, Платон для своїх дітей не «нуль без палички», «десять нулів без палички», за висловом Крячка, він — голова родини. І монархія його не розвалюється, а міцнішає, «вкорінюється в життя». Ангел виконав покладений на нього як на батька обов’язок виховати спадкоємців справжніми людьми, повноцінними членами суспільства. Можливо, саме тому він «засвітився» для Вілі, який тепер хоче намалюватийого портрет.

Коли ангел-охоронець бачить, що людина врятована від лиха (ледарства, безчестя, жадоби, егоїзму), він повертається на небо, щоб звідти стежити за її подальшою долею. Так і Платон Ангел, коли його сім’я зібралася разом, щаслива і дружна, йде з життя, але читач вірить, що і надалі батьківські заповіти будуть берегти родину.

Для мене Платон Микитович — справжній ангел-охоронець, який береже все суспільство від розкладу, а дикий він тільки для дикунів, які не усвідомлюють необхідності моральних засад життя, праці і чесності у стосунках із самим собою та оточуючими.

Варіант 2

Ще не почавши читати п’єсу Олексія Коломійця «Дикий Ангел», я була заінтригована її назвою. Адже як може ангел — посланець Бога — бути диким? І тільки дочитавши твір до кінця, я зрозуміл атаємницю назви п’єси.

Ангел у драмі Коломійця — це прізвище головного героя — Платона Микитовича — батька чотирьох дітей, чесної, справедливої людини, для якої життєвим кредо була правда, а мірилом людей — праця.

Платон Микитович — скромна людина, яка тверезо дивиться на життя. Його трудова біографія розпочалася з двох років, коли «штанці сам одягнув, потім іграшки собі майстрував, потім по господарству, потім школа, потім завод…». Чесна праця біля верстата — це, на його думку, і є його громадська робота. Своїх вчинків на війні він не пригадує, бо саме перебування на фронті — уже подвиг. Він — людина з державним мисленням, мудра, бо живе згідно з народно-звичаєвим правом і загальнолюдськими цінностями.

Але ж чому він «дикий»? «Диким» він буває інколи в родині, адже життя його сім’ї суворо ним регламентоване: що, як, коли й кому робити. Він розраховує сімейний бюджет до копійки. Платон Микитович відбирає гроші у своїх дорослих дітей, картає їх, що не можуть заробити більше. Він дико вчиняв, коли вигнав свого сина Павла з дому за те, що той, не порадившись з батьком, одружився, за те, що не подумав, як він, студент, який немає твердого ґрунту під ногами, буде матеріально забезпечувати свою родину. Він відправляє сина на «свої хліба», бо вважає, що люди повинні відповідати за свої вчинки. І хоча Ангелу це рішення завдає страждань, бо він любить своїх дітей, він не передумав. «Дико» поводить себе герой, коли своїй єдиній дочці не дає грошей на нове плаття, а про курси іноземних мов говорить, що якщо Таня хоче на них вчитися, — повинна на них заробити додатково. Але незважаючи на суворість батька, діти люблять його і поважають, а з часом переконуються у його правоті.

«Диким» є Ангел для заздрісних сусідів, для людей типу Крячка, який у своєму житті нічого не досяг, не придбав і навіть не зміг виховати сина. Він живе одним днем. Його сліпив добробут у родині Ангелів. Не розуміючи свого сусіда, Крячко вважав його диким, він завжди викривав Платона Микитовича за його «зажерливість», вважав себе вищим, бо ним не «керує копійка». А не керує тому, що її в Крячка немає.

«Диким» виглядає Ангел в очах пересічних людей, «диким», бо був несхожий на більшість людей у той час, коли всі мали бути однаковими й рівними.