Українська література - шкільні твори - 2026

«Вічні проблеми» у п’єсі О. Коломійця «Дикий Ангел»

I. «Вічні проблеми» у творах Олексія Коломійця. (Олексій Федотович Коломієць народився 17 березня 1919 року в селі Харківці на Полтавщині. У рідному селі закінчив семирічку, вчився на історичному факультеті Харківського державного університету, воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Після війни працював лектором, головним редактором газети «Молодь України» та журналу «Зміна». Свою творчість О. Коломієць розпочав доволі зрілою людиною: 1953 року почав друкувати оповідання і нариси, а потім захопився драматургією. Кожен його твір — це, за словами М. Зарудного, «пошуки нових форм, архітектоніки творів завжди позначені винахідливістю і оригінальністю. Вони ніколи не були спекулятивними штампами і даниною «масовому мистецтву». Олексій Коломієць — новатор. Він традиційний лише в одному — безмежній любові до свого народу і театру. І цього досить, щоб бути гідним послідовником корифеїв української сцени».

В усіх своїх п’єсах О. Коломієць порушує «вічні проблеми»: кохання, вірність і зраду, стосунки в сім’ї, взаємини батьків і дітей).

II. «Батьки і діти» у п’єсі О. Коломійця «Дикий Ангел».

1. Виховання дітей — найголовніший батьківський обов’язок. (Скільки існує людство — стільки й існує проблема виховання молодого покоління. Колись у розкопаній могилі фараона вчені знайшли напис і розшифрували його. Там ішлося про те, що сучасна фараону молодь не слухає батьків, виявляє непокору, не хоче жити за батьківськими вказівками. Отже, проблема «батьків і дітей» не нова, і кожне покоління її вирішувало по-своєму. Але ніхто й ніколи не знімав із батьків відповідальності за виховання дітей).

2. Загострені до краю конфлікти між Платоном Ангелом і дітьми. (Діти Платона виросли хорошими людьми, і основна заслуга в цьому батька, бо він ніколи не перекладав своїх батьківських обов’язків на плечі інших: завжди був разом із синами і донькою, привчав їх до праці. Уляна, його дружина, в усьому підтримувала чоловіка, не дозволяла собі робити йому якісь зауваження в присутності дітей. Але діти стали дорослими і захотіли самостійно вирішувати свою долю. Ось тут безкомпромісність батька, його максималізм у переконаннях і діях стають причиною конфліктів у сім’ї, і, за словами сусіда Крячка, здавалося, що «царство» Ангела розвалюється).

3. Справжнє обличчя молодого покоління. (Платон дає свою оцінку всім, але молодь часто «розчаровує» Ангела. Після зустрічі із Вілею, який модно вдягнений, має довге волосся, вживає незрозумілі для старого слівця, тримається розкуто і невимушено, Платон доходить висновку, що він познайомився з патлатеньким синком якогось шишки, «теліпай-хвостом». Але згодом він пересвідчився, що Біля — вдумливий художник, який не розбазарює свого таланту за гріш.

Діти Платона, попри всю його суворість, люблять батька і не соромляться відкрито виявляти свою любов, ніжність і повагу до нього).

III. промовисті деталі у п’єсі. (Між батьками і дітьми у п’єсі існує тісний зв’язок. Про це свідчать і деталі. «Платон сидить осторонь, розглядає Павликову куртку» — батько по суті вигнав сина, але глибоко переживає, що той не взяв куртку і вже не провернеться по неї; «Оля, тендітне дівча, виходить наперед, але все ще тримає за руку Павлика» — молода дружина готова боротися за своє щастя, але шукає підтримки у чоловіка: «Оля і Павлик виносять вузол, розв’язують, там кожух» — між сином і батьком більше немає образ і непорозумінь.

Автор невеличкими штрихами дає зрозуміти, що в сім’ї панує взаєморозуміння і взаємоповага).