Українська література - шкільні твори - 2024

Проблема батьків і дітей та її актуальність у наш час (за твором О. Коломійця «Дикий Ангел»)

Варіант 1

I. Найголовніші проблеми п’єси «Дикий Ангел». (О. Коломієць гостро і принципово порушує у творі такі проблеми: єдність особистого і громадського, чесна і сумлііша праця кожного члена суспітьства, відповідальність перед майбутніми поколіїшями за свою працю. Сам автор так визначив проблему п’єси: «Повість про сім’ю»).

II. Проблематика, образи, конфлікти п’єси.

1. Визначальні приіщипи Платона Ангела. (Сім’я Ангелів — проста робітнича родина, яка живе в добротному власному будинку. Глава сім’ї впевнений: батьки повинні відповідати за своїх дітей, за честь роду. Він має тверді переконання, що праця — найголовніше мірило, тому молоді люди з шістнадцяти років повинні працювати, їсти свій хліб).

2. Ставлення Ангела до своїх дітей. (Автор змалював Платона Ангела людиною з твердими переконаннями. Він не перекладає відповідальність за виховання дітей ані на школу, ані на міліцію, — виховує сам. «У державі вас мільйон — за всіма і не встежиш, а в мене вас четверо. Кожного мушу бачити і за кожним наглядати! Споконвіків так велено батькам!» — говорить він. Батько любить своїх синів, бажає шастя, та як до обставин, поводиться досить жорстоко. Коли Павлик, не маючи постійного заробітку, одружився, батько виганяє його з дому, хоча сам потім страждає, м}шить- ся, переживає, але від свого слова не відмовляється).

3. Розуміння батька дітьми. (І Павло, і Петро, і Федір, і дочка Тетяна спочатку не розуміють батька, ображаються на нього, та минає час, і вони бачать, яка правдива, справедлива і потрібна батьківська наука. Петро хоче бути схожим на батька, наслідує його навіть у дрібницях. Павлик із почуттям власної гідності повертається з Півночі, де працював, бо здатний забезпечити себе і дружину).

III. Актуальність п’єси сьогодні. (Проблема батьків і дітей існуватиме вічно. Батьки не завжди намагаються зрозуміти своїх дітей, розмовляють з ними не як із рівними, часто повчальним тоном. Молодь хоче бути самостійною, часто не прислухається до мудрих порад дорослих. П’єса О. Коломійця, порушивши одну з найважливіших проблем життя — батьки і діти, є актуальною і сьогодні. Вона допомагає розібратися у складних стосунках батьків і дітей, вказує на шляхи їх покращення, показує, якими повинні бути стосунки між рідними).

Варіант 2

Як треба виховувати дитину, щоб вона стала справжньою людиною, приносила користь суспільству, поважала оточуючих? Цим питанням переймаються сучасні батьки, бажаючи своїм дітям добра. Видатний український драматург Олексій Федотович Коломієць написав твір «Дикий Ангел», Який і присвятив розгляду стосунків у родині. Автор дав своє жанрове визначення п’єсі: повість про сім’ю, а сім’я — це батьки і діти, діти і батьки, «нерозділиме і одвічне коло».

У центрі родини — батько Платон Микитович Ангел. Це складна іі неоднозначна постать трудівника-пенсіонера, який не тільки сам не знає, що таке відпочинок, але й дітей виховує у суворому трудовому ритмі. Змалечку звик він працювати, так і журналісту місцевої газети Клокову говорить, що трудову діяльність почав у два роки, коли вперше сам одягнув штанці, потім коли сам змайстрував собі іграшку, пізніше — робота по господарству, школа, завод. І дітей своїх привчає працювати. Наймолодший син Павлик, будучи студентом, підробляв на заводі, тепер Платон радить йому записатися до орпгад, які працюють на Півночі, Середньому Федору — брати надурочну роботу, старшому Петрові — працювати якомога більше, бо пя високу довіру держави, яка дала високу посаду, треба платити плідною службою. Не залишаються поза увагою батька донька Таня й невістка Ліда. Тані батько підказує перейти до складального цеху на заводі: там роботи більше і зарплатня краща. Трохи незадоволений Платон тим, що Ліда не працює, але хіба можна назвати роботу дружини легкою, адже вона забезпечує надійний «тил» чоловікові?

Що це, скнарість, жадоба до грошей, бажання накопичувати і багатіти? Ні, просто Платон розуміє, що праця робить людину кращою, гідною. І от яскравий приклад: «Здорову руку прив’яжи, щоб вона не рухалася місяців зо два, а потім відв’яжи, склянки води до рота не донесеш нею». Якщо ж людина не працює, вона стає калікою. Саме таким і став син сусіда Крячка, якого навіть судили за неробство. Родина Крячка, до речі, стає антиподом родині Платона Ангела, чи не тому сусід так заздрить Плагонові, що сам не зміг гідно виховати свого сина.

Звичайно, в сім’ї Ангела теж виникають непорозуміння. Уже дорослі діти часто сердяться на батька за його суворість, за збирання грошей і розподіл їх між усіма, та всі його вчинки, як ми бачимо, приносять лише користь. Учить батько не тільки чесно працювати, а й бути самостійними, далекоглядними. Серце його болить, коли Павлик після одруження залишає батьківську хату, вигнаний Платоном, та це навчить молодого чоловіка відповідальності за родину. І дійсно, Павлик повертається, вдячний батькові за науку. Розуміє Ангел хвилювання Федора, закоханого у Клаву. Не визнає він таємного кохання, тому робить усе, аби син зміг чесно кохати: «Любов не возять по закапелках, не приховують! Любов не крадуть, Федоре!» Для Платона в усьому єдиний порадник — правда. Тому й уважає за можливе шлюб сина з Клавою, її ж бо чоловік — людина пропаща, п’яничка.

Як тільки не називають Платона Микитовича Ангела: і жмикрут, і користолюбець, і феодал, і експропріатор, і скнара. Можливо, але перш за все він гарний батько, діти якого твердо стоять на ногах, допомагають один одному, працюють на користь держави і за яких він несе відповідальність перед суспільством. Мабуть, тому автор в останній сцені збирає всю родину Ангелів за одним столом, мабуть, тому йде з життя голова родини: він виконав свою місію — виховав Людей.

На задньому плані залишається мати — Уляна Ангел. Та не тому, що її роль у вихованні дітей менша. Мати-берегиня змалечку навчила синів і доньку слухатися і поважати батька, який навчить їх усьому. Вона з дитинства співала їм пісню, яку і тепер, змужнівши, кожний пам’ятає:

І сказала стиха мати:

— Не пустуйте, бо йде тато! —

І сказала стиха мати:

— До роботи, бо йде тато. І сказала стиха мати:

— А як жити, скаже тато.

Перед нами типовий зразок української родини, де головою завжди буВ батько, а вихователькою — мати, де діти виростали з повагою до батьків і праці, до інших людей. З такої родини треба брати Приклад, з неї людина йде в життя. Як не вистачає, на мій погляд, таких сімей у нашому сучасному суспільстві, а шкода. Тому і звуЧИть так актуально п’єса О. Коломійця сьогодні.

Варіант 3

Перегорнувши останню сторінку п’єси Олексія Коломійця «Дикий Ангел», я була розчарована її фіналом. Адже все йшло до щасливої розв’язки: батьки й діти порозумілися, і традиційні суботні обіди мали б відбуватися ще дуже довго. Але в найщасливіщий момент не витримало серце великого правдолюбця Платона Ангела і іп н помер. Але ж помер, виховавши чесних і сумлінних дітей, що і і а путь його продовженням. Може, так слід розуміти несподіваний фінал? Та це не єдине питання, що виникло в мене після прочитаним цієї драми. Адже автор у ній піднімає дуже багато проблем.

Ця п’єса ставить перед читачем вічні питання: як жити, і не Просто жити, а щасливо, до чого прагнути, що вважати найціннішим. Твір піднімає проблему батьків і дітей, проблему розуміння Прийди, честі, совісті, відповідальності людини за свої вчинки, поведінку, спосіб життя; твір учить боротися за сім’ю, морально-психологічний клімат у ній.

Але кілька проблем, що підняв О. Коломієць у своєму творі, є цуже актуальними сьогодні. Я не маю на увазі вічні проблеми, що актуальні, мабуть, з часу виникнення самого людства.

Дуже вразила мене відповідальність Платона Микитовича за виховання своїх дітей, яке він покладає цілком на себе, а не на школу та інші державні заклади, як це робить його сусід Крячко. Ангел каже синові: «У держави вас мільйон — за всіма не встежиш, а в мене вас четверо. Кожного мушу бачити і за кожним наглядати! Споконвіків так велено батькам! Інакше не мислимо».

На його думку, сьогодні багатьом батькам треба прочитати ці рядки, можливо, це б пішло на користь тим, хто каже: «І чому тільки вчать у школі?», маючи на увазі виховання дітей. Але ж виховувати повинні батьки, це їх діти, і якщо їх діти не потрібні їм, якщо вони не вболівають за їхнє майбутнє, то чому це повинен робити хтось інший, наприклад, учитель, обов’язок якого — дати знання.

Платон Ангел каже, що у «чужих» людей «своїх клопотів багато» і вони не повинні виховувати чиїхось дітей. На жаль, сьогодні дуже часто дитячі садки і школи перетворюються на вихователів, при чому єдиних.

За душу беруть слова Ангела про догани за брак і за помилки. Скільки б страждань і нещасть було попереджено, якби у всіх керівників були такі батьки, як у Петра Ангела. Всі люди помиляються, часто бачать свої помилки, але в силу тих або інших причин не намагаються їх виправити, що в результаті призводить до трагедій, подібних Чорнобильській, я вже не кажу про численні аварії на виробництвах, які часто бувають результатами халатного ставлення до своїх обов’язків, внаслідок чого гинуть люди. Сьогодні ці слова звучать дуже актуально, страшно подумати, скільки шахтарів загинуло через «браковані» шахти.

Як на мене, у п’єсі Олексія Коломійця піднято багато проблем, які сьогодні є особливо актуальними. І дуже хочеться, щоб дорослі іноді перечитували деякі твори нашої літератури, зокрема цю драму, бо вони можуть їх багато чому навчити.

Варіант 4

Проблема батьків і дітей, мабуть, буде вічно хвилювати людство. Адже батьки, проживши життя, набувши чималого досвіду, намагаються направити життя своїх дітей у певне русло, при цьому не завжди прагнуть зрозуміти, що в цьому житті потрібно їхній дитині. Їх часи їм здаються кращими, вони не хочуть сприймати зміни в житті, їм важко пристосуватися до нових умов, і як наслідок — непорозуміння з дітьми. У свою чергу, діти вважають себе розумними, дорослими, самостійними, не хочуть прислухатися до мудрих порад батьків. Проблема батьків і дітей піднімалася в багатьох творах світової літератури, в різні часи вона інтерпретувалася по-різному. Своєрідно представив цю проблему Олексій Коломієць у своїй п’єсі «Дикий Ангел».

У праці і покорі виховував своїх чотирьох дітей головний герой п’єси Платон Микитович Ангел. На перший погляд про нього можна подумати, що він людина скупа, черства, егоїстична, у якої все до копійки розраховано. Але далі читач розуміє, що це не так. Він просто привчає дітей до праці, самостійності, відповідальності за свої вчинки, прагне виховати їх чесними і справедливими, адже його діти по батькові Платоновичі, тому він має відповідати за «їх діла», за честь і совість роду.

Він не покладає відповідальності за виховання дітей на школу, міліцію, як це робить його сусід Крячко, тому іноді буває жорстоким, але заради майбутнього щастя дітей. Так, він виганяє з дому Павлика за те, що той, не маючи твердого ґрунту під ногами, одружився. На його думку, якщо син вже готовий на такий серйозний крок, то він повинен якось і утримувати сім’ю.

Але Ангел має свої принципи: не можна купувати любов дітей, треба бути з ними справедливими. Старшого сина Петра Платон Микитович змушує визнати свою помилку, якої той припустився на роботі, хоча це коштувало великих непорозумінь між ними, а до того ж і втрати Петром роботи, пільг, квартири. Але Ангел знає, що помилки часто бувають фатальними, і не хоче, щоб його син був винним перед людьми. Федорові батько ставить ультиматум: розібратися в своєму особистому житті.

Але діти Ангела виховувалися справжніми людьми. І хоча спочатку вони ображалися на батька, не розуміли його, то з часом життя їм доводить правильність батьківської науки. Павлик повертається з роботи на Півночі змужнілою, самостійною людиною з почуттям власної гідності. Федір завдяки ультиматуму батька знаходить щастя в особистому житті. Петро з чистою совістю починає нову кар’єру, до нього повернулася жінка, а батько збирає гроші на приватизовану квартиру. Діти вдячні батькові за його виховання, і, мабуть, так же будуть виховувати своїх дітей.

П’єса «Дикий Ангел» О. Коломійця відкриває перед читачами нові шляхи до щасливого розв’язання проблем, що виникають між представниками різних поколінь.

Варіант 5

Проблема батьків і дітей належить до одвічних проблем людства, адже, мабуть, ще до нашої ери діти бунтували проти батьків, вважаючи їхні вимоги занадто застарілими й несучасними, а батьки обурювалися через нерозумні вчинки недосвідчених дітей.

В українській літературі є прекрасний драматичний твір, присвячений зазначеній проблемі, — п’єса Олексія Коломійця "Дикий Ангел", у якій поставлено актуальне в будь-які часи питання: яка система виховання найбільше виправдовує себе?

Головний персонаж твору — Ангел Платон Микитович — є суворим батьком, який не дає спуску часто непокірним дітям. "Бува, батьки купують любов своїх дітей. Поки малі — за іграшку… потім п’ять, десять копійок, двадцять, карбованець, троячка. Потім дитя вже саме лізе до них у кишеню!.. На це я не піду! Життя — не батько, не мати — подарунків не робитиме", — говорить він. Може, звучить трохи жорстко, але ми відчуваємо правду в цих словах. Дійсно, часто діти, коли виростають, просто не пристосовані до життя, і будь-яка критична ситуація здатна вивести їх із рівноваги. Так само страждають ті, хто внаслідок батьківських потурань не навчився навіть елементарному — домашній праці, а що вже казати про тих, хто так і не зумів заробляти гроші, чесно працювати?

Пам’ятаємо випадки, коли внаслідок батьківських потурань діти йдуть на злочин, розуміючи: їм гарантоване всепрощення й підтримка.

Частенько синок-ледар може без попередження одружитися та привести молоду дружину додому, мовляв, мене годували, так і двох прогодуєте: Проте бачимо, що в сім’ї головного героя п’єси подібні виверти не проходять безкарно: Платон може навіть заборонити жити з родиною (бо ж молодші братимуть приклад!) і змусити рідну дитину визнати неправоту її дій.

Показовим є випадок зі старшим сином Ангела, Петром. Він дослужився до керівної посади, у зв’язку з чим має ряд пільг, власну квартиру, пошану підлеглих. Однак батько не задоволений таким станом речей, він розуміє: Петро зловживає службовим становищем.

Звичайно, не обійшлося без конфлікту, адже син не розуміє невдоволення Платона, хоче залишити за собою всі вигоди, пов’язані зі службою. Та врешті-решт головний герой зумів переконати Петра, що той чинить нечесно, і син іде з роботи. Жорсткі заходи у вихованні підростаючого покоління іноді можуть мати позитивні наслідки.

"Вища мета вашого життя?" — запитує кореспондент Платона Ангела. "Ото ж і є вища — жити як слід", — відповідає той. Це життєве кредо головний герой п’єси Олексія Коломійця не тільки проніс через усе життя, а й намагається прищепити почуття обов’язку, відповідальності, порядність та чесність своїм дітям. Він не йде на компроміси, не має своїх улюбленців, яким би потурав більше, ніж іншим членам сім’ї.

Суворий небагатослівний старший Ангел є прикладом для багатьох безвідповідальних батьків, які не приділяють ні часу, ні уваги власним дітям. І хай іноді читачу він здається занадто безкомпромісним і жорстоким: у родині Ангелів немає крутіїв і нероб — і все завдяки суворому вихованню батька.

Варіант 6

Мабуть, проблема батьків і дітей почала існувати ще тоді, відколи виникло саме людство.

У п’єсі талановитого драматурга О. Коломійця "Дикий Ангел" чітко просліджується насамперед батьківська позиція: батьки повинні відповідати за своїх дітей, за честь роду. Головний герой твору Платон Микитович говорить своєму старшому синові: "З віку сина мого не вийдеш ніколи! Тебе називають не Петько, а Петро Платонович! І Платон за тебе, за твої діла відповідає. І совість роду свого не дам плямити!"

Платон Ангел не покладає відповідальності за виховання дітей на школу, міліцію, як це робить його сусід Крячко. Він каже синові: "У державі вас мільйон — за всіма і не встежиш, а в мене вас четверо. Кожного мушу бачити і за кожним наглядати! Споконвіків так велено батькам! Інакше немислимо".

Батько родини Платон Микитович показаний автором як людина суворих переконань. Найперша його заповідь — праця. Він вважає, що молоді люди повинні "з шістнадцяти років — їсти свій хліб!" Злиднями хвалитися, як Крячко, соромно. Крім того, "більше ми робимо — краще державі. Більше труда — міцніша держава".

За те, що Павлик не порадився, одружився, не маючи твердого ґрунту під ногами (студент, отримує лише стипендію), батько виганяє його з дому. При цьому сам страждає, мучиться, чи правильно вчинив. Та багатий життєвий досвід йому підказує, що саме так слід було зробити: "Бува, батьки купують любов своїх дітей. Поки малі — за іграшку, за морозиво, потім — п’ять, десять копійок, двадцять, карбованець, троячка. Потім дитя вже саме лізе до них у кишеню! А потім жінку приведе — годуйте! …"Прогнав сина"! Нехай його життя поколесить, поморозить, попече! Життя — не батько, не мати — подарунків не робитиме".

Отже, Платон Микитович вважає, що дітям у першу чергу потрібно дати не матеріальне забезпечення, а вміння працювати, жити самостійно.

Що ж діти? І Павлик, і Федір, і Петро спочатку ображаються на батька, не розуміють його. Та час показує, наскільки правдива батьківська наука. Павлик повертається з роботи на Півночі цілком самостійною людиною, з почуттям власної гідності. Тепер він здатен прогодувати себе й дружину.

Чи щасливими були б Федір із Клавою, криючись зі своєю любов’ю? Напевне, ні. І цю проблему допоміг розв’язати батько.

Найстарший син Петро хоче бути схожим на свого батька, наслідує навіть у дрібницях. Його дача — точна копія батьківської оселі, свого маленького сина він називає Платончиком і залучає до роботи в майстерні.

Але коли справа доходить до вирішення принципового й життєво важливого питання — визнати свою помилку чи ні — Петро спочатку категорично не погоджується з батьком: "Послухати вас, за кожну дрібницю — суд?" Платон Микитович іншої думки: "Труд людський цінувати треба, як свій! Людину цінувати й себе!"

Петро під тиском батькових аргументів розуміє, що немає іншого виходу, як визнати свою помилку й прийняти покарання, щоб не мучила потім совість усе життя. "

Отже, у родині Ангелів перемогла батьківська мудрість. Але ми бачимо в п’єсі ще одну сім’ю — сусіда Крячка. Цей свого сина жалів, працювати не вчив, тому хлопець став навіть "батька за петельки" хапати, пити, бешкетувати. Тепер потрапив до міліції. І коли Крячко запитав у Платона Ангела, що йому робити, коли син на виду в усіх вулицю підмітатиме, той відповів: "Дістань і собі мітлу, станьте вдвох поруч і підмітайте",— вважаючи, що батьки повністю відповідають за виховання дітей. А ще Платон Микитович сказав сусідові, що лікувати можна лише трудом: "Здорову руку прив’яжи, щоб вона не рухалася місяців зо два, а потім відв’яжи — склянки води до рота не донесеш нею. А коли твій син не два місяці, а двадцять років нічого не робить, то ясно — калікою став… їсти, пити хоче, а робити ні. Каліка з калік". І не дивно, що Іван Крячко потрапив до виправної колонії. Батько його, хоч і покладає провину на державу, погану компанію, все ж відчуває і свій недогляд, тяжко цим карається.

Проблема батьків і дітей, очевидно, існуватиме вічно. Адже батьки, добре знаючи свої обов’язки, не завжди намагаються зрозуміти дітей, їхні романтичні пориви, прагнення до самоутвердження. Крім того, старшому поколінню важче пристосуватися до нових умов життя, ніж молоді. А молодим теж не завжди легко прислухатися до порад мудрих.

П’єса О. Коломійця "Дикий Ангел" допомагає нам краще розібратися у складній проблемі стосунків батьків і дітей, вказує шляхи їх розв’язання, і за це ми вдячні авторові.

Варіант 7

Мабуть, проблема батьків і дітей почала існувати ще тоді, відколи виникло суспільство. A в літературі неодноразово йдеться про щасливу родину, стосунки між батьками та дітьми.

П’єса О. Коломійця "Дикий Ангел" з тих, що цікавить уже не одне покоління. Підзаголовком "Повість про сім’ю" автор визначив найголовнішу проблему драми. Справді, сім’я — найперший осередок нашої спільноти, в якому закладаються моральні основи людської особистості.

Хто ж такі Ангели? Це сім’я, яка живе в добротному будинку, побудованому своїми руками. Чітко просліджується насамперед батьківська позиція: батьки повинні відповідати за своїх дітей, за честь роду.

Головний герой п’єси Платон Микитович Ангел раз і назавжди обрав собі за життєві принципи правду й працю. Батько вважав обов’язком передати свою працелюбність, головні життєві принципи дітям, щоб потім їм легше жилося. Адже хто навчить і пожаліє дитину, чужі люди? "У них своїх клопотів повно", — говорить Платон Микитович. Отож і відправляє він з дому сина Павлика, студента, який одружився з дівчиною, не порадившись з батьками, не маючи засобів для утримання сім’ї. Батько твердо переконаний, що хлопець може одружуватися за таких умов: "Є в тебе дах над головою?! Зможеш прогодувати, одягнути дружину свою? Женися!" Кажуть, що з милим рай і в курені. Платон Микитович має іншу думку: "В курені живуть злидні, а злидні перегризають горло коханню, хоч би яке воно було!" І з цим не можна не погодитися.

Батько виганяє сина з дому. Вчинок, як на мій погляд, жорстокий, але Платон Микитович в душі й сам страждає. Його тішить єдина надія, що зерна працелюбності, порядності, які він посіяв у хлопцеві (з трьох років Павлик допомагав йому в майстерні), не дадуть тому збочити з правильного шляху, підкажуть вихід зі скрутного становища.

Так воно і сталося. Павлик перевівся з денного відділення інституту на вечірнє, потім поїхав разом з дружиною на Північ працювати. Заробив багато грошей, які дали йому можливість утримувати власну сім’ю, і склав таким чином екзамен на зрілість.

Платон Микитович дізнався, що й інший син, Федір, нечесно повівся в особистому житті. Він таємно зустрічається із заміжньою жінкою, ховається зі своєю любов’ю і не може зважитися на рішучий крок. Ангел влаштовує так, щоб Федір, Клава і її чоловік Маляр зустрілися нарешті для рішучої розмови, сказали один одному правду, якою б гіркою вона не була. У кінці п’єси ми бачимо радісного Федора, щасливу лікарку Клаву, яку Ангели прийняли до своєї сім’ї. Платон Ангел не покладає відповідальності за виховання дітей на школу, міліцію. Батько вважає, що дітям потрібно дати не матеріальне забезпечення, а вміння працювати, жити самостійно.

Діти спочатку ображаються на батька, не розуміють його. Та час показує, наскільки правдива батькова наука. Найстарший син Петро хоче бути схожим на свого батька, наслідує навіть у дрібницях. Його дача — точна копія батьківської оселі, свого маленького сина він називає Платончиком і залучає до роботи в майстерні.

Петро займає високу посаду. Підписуючи дозвіл на будівництво житлового будинку, він чомусь забув подумати про те, як житимуть люди в екологічно неблагополучному районі. Коли про це дізнався Платон Микитович, то дуже розгнівався, назвавши сина "временщиком". Батько змушує Петра написати куди слід про свою помилку, хоч за це синові доведеться відповідати: він втратить посаду, квартиру, добробут. Той вагається, але врешті-решт правда й тут бере гору.

Крім того, старшому поколінню важче пристосовуватися до нових умов життя, ніж молоді. А молодим теж не завжди легко прислухатися до порад мудрих.