Українська література - шкільні твори - 2026

Талановитий життєлюб - Олександр Іванович Копиленко

Всі публікації щодо:
Копиленко Олександр

Олександр Іванович Копиленко — відомий український письменник, автор понад 100 книжок.

Людиною життєрадісної вдачі прийшов Копиленко в літературу в 20-ті роки XX ст. Прийшов, щоб оспівати у своїх книжках багатство душі людської, таємницю природи, яку він спостерігав і дуже любив, героїзм трудового народу в боротьбі за здобуття людських прав. Раз у раз виступав із книжками сучасної теми, відгукуючись на проблеми, котрі найбільше хвилювали громадськість.

Натхненний співець сучасності, він жив трудовим сьогоденням свого народу, багато подорожував. Таким чином збагачувався новими враженнями, невичерпним матеріалом для роздумів.

Любив Копиленко дітей, і діти завжди відповідали йому взаємною любов’ю. У школах Копиленко завжди був жаданим гостем і «своєю» людиною. Можливо, саме любов до природи і єднала письменника з дітьми. А в природу в усіх її проявах Копиленко був закоханий. Пташине щебетання й шум лісу — то була для Олександра Івановича найкраща музика; ліс, степ, луки - найкращий пейзаж; аромат квітів — найліпші пахощі; край неба на світанку або захід сонця - найбагатша гама барв; літо, зима, весна чи осінь — однаково найкраща пора року.

Був лагідний і замріяний, проте говорити тихо не вмів. Хата, у якій з’являвся Копиленко, аж двигтіла стінами. Особливо, якщо Олександр Іванович реготав, а посміятися від душі він був завжди охочий.

Бо був Копиленко життєрадісної вдачі — життєлюб і людино люб. Напрочуд товариський, він приваблював людей своєю душевною щедрістю й життєрадісністю. Дружив Копиленко злюдьми різних професій, і йому завжди було про що поговорити з ними, тому що він був жадібний до людей, до життя в усіх його проявах.

Дуже любив Копиленко природу, любив тварин. Кохався в рибальстві й полюванні, але ніколи нічого не впольовував. Для нього мисливство й рибалка були просто приводом виїхати за місто на природу. Було й таке, що коли приїздив він із друзями на полювання, то забував рушницю біля машини, завдавши цим клопоту друзям — шукати рушницю в лісі. І скільки ж було реготу, коли знаходили рушницю біля машини на тому місці, звідкіля рушили на полювання.

За те після кожного завжди метушливого виїзду з’являлися чарівні оповідання про природу.

Талант Копиленка проявлявся в усіх його захопленнях. Він любив книжки і мав прекрасну бібліотеку, він дивував істориків і ботаніків тим, як добре він орієнтується в їхніх науках. Він тонко розумів образотворче мистецтво, і його думку високо цінували художники.

А ще він був одним із перших у Києві автомобілістів-аматорів і вже до війни досяг у цій премудрості високопрофесійного рівня.

Проте жодне і з цих захоплень не було самоціллю, усі вони служили одній меті - літературі, збагачуючи творчість письменника відчуттям повноти й змістовності життя, яким завжди відзначалися його книжки. А вони користуються великою популярністю не лише в нашій країні, а й далеко за її межами, бо вчать молодь шанувати природу й піклуватися про неї, палко любити рідну землю і свій народ.

Ім’я О.І.Копиленка занесено до енциклопедії світової літератури.