Українська література — шкільні твори - 2023

Поетичні ідеали Павла Грабовського

Варіант 1

Ідеали, що керують життям людини. (Різноманітність поглядів на ідеал).

Усталеність ідеалів Павла Грабовського. (Незмінність протягом усього життя одного ідеалу: людини-борця, людини-мученика; «Боровся я за щастя для людини, за світло в чорній млі»; відданість поета цій ідеї).

Підпорядкованість ідеї боротьби особистих стосунків. (У стосунках із друзями; з коханою жінкою; кохана жінка — однодумець і справжній товариш).

Любов до Надії Сигиди, полум’яної революціонерки. (Називав її «щирою», «простою», насправді ідеальною, якою «тільки що не марить»).

Суперечність у світогляді поета. (Принесення в жертву одного ідеал а іншому: стосунки з жінкою підпорядковані боротьбі заради кращого майбутнього життя; чи потрібна така жертва? (Грабовський шукав відповідь на це питання все життя).

Хай важка дорога,

Хай похмурі днини, —

Вже зроби, що змога

На користь країни.

Павло Грабовський.

Він не просто мученик, він звитяжець, герой. Таким увійшов в українську літературу талановитий поет, публіцист, перекладач Павло Грабовський. Це революціонер, засланець, який прожив всього 38 років (із них двадцять пройшло по тюрмах і на засланні), учень і послідовник свого великого вчителя Тараса Шевченка. Як і великий Кобзар, Грабовський усвідомив, що його призначення — до останнього подиху служити своєму народу, Україні. Яка незламна сила звучить у словах нескореного поета-каторжанина:

Не раз ми ходили в дорогу,

Не раз ми вертали до хати.

І знову брели від порогу —

Правдивої цілі шукати.

("Не раз ми ходили в дорогу")

Шлях таких борців був важким, тернистим, та вони не думають про себе: 4 Добробут народний та воля —

То наша найвища засада.

Загартований у жорстокій боротьбі проти царизму, Павло Грабовський проявив себе полум’яним борцем за щасливу долю українського народу, і це знайшло відображення в його поетичній творчості. Справжніми героями для поета були скромні, працьовиті подвижники, «борці за будуче Русі». До числа таких людей належить народна вчителька з вірша «Трудівниця», що присвятила своє життя освіті народу, серед мороку і злиднів завжди допомагала знедоленим. Біль і скорбота, з якою село прощається з дорогою людиною, засвідчують всенародну любов і шану до самовідданої праці вчительки.

Справжньою героїнею була для Грабовського закатована на смерть у політичній тюрмі Надія Сигида, його пекучий біль і найбільше щастя.

Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст всієї творчості поета, тому центральне місце в ній займає образ професійного революціонера.

Це борець, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і страждання. Героїчне життя революціонерів оспівано у вірші «Уперед», що звучить як заклик до «бою за громадські і власні права»:

Уперед за край рідний та волю,

За окутий пригноблений люд,

Хоч нічого не знайдеш, крім болю,

Хоч нас жде невіддячений труд.

Є у Грабовського твори, присвячені конкретним революціонерам: Н. К. Сигиді, Броніславу Сєрошевському, Михайлу Орлову. Це люди, яким притаманний високий героїчний дух, оптимізм, громадянська мужність.

Поет мріяв про розквіт життя пригнобленого люду, хотів, щоб український народ здобув собі волю у згоді зі всіма «ближніми».

У вірші «До галичан» Грабовський звертається до західних українців, які в цей час перебували під ярмом Австрії:

Міцно, браття, стиснім руки.

Обнімімось гаряче.

Вкупі рушмо проти муки,

Що вражає боляче!

Так він закликав возз’єднатися зі своїми братами всієї України, бо здавна для українців одна дорога — бачити свою Вітчизну єдиною, неподільною, вільною.

Поет був певен, що» прийде день великої відради», коли український народ заживе щасливо:

Час настане взаємин спільних,

Зоря згоди заблищить у тьмі,

Рівний всім, в сім’ї народів вільних

Раб-нарід забуде об ярмі.

(«Прийде день великої відради»).

Поетичні ідеали П. Грабовського тісно перепліталися з ідеалами Т. Шевченка. Грабовський, як і його великий учитель, прагне бути поетом-громадянином своєї Вітчизни, підтримувати дух народу, боротися зі злом і несправедливістю своїм словом:

Попереду інших стяг новий неси,

Карай насильство своїм словом віщим,

Веди нас в мир і горя, і краси,

Стань проти зла, доки його не знищим.

(«Співець»)

Світла і непохитна віра в майбутнє живе в серці Грабовського. З особливою силою оптимізму він висловив свої прагнення у поезії «Надія». Усвідомлюючи, що торжество зла тимчасове, письменник вірив в перемогу добра і справедливості, бо в народі ще не всі лиця обвіяв страх, ще є чесні й мужні люди, що здолають всі перешкоди.

Свої поетичні ідеали Павло Грабовський підтвердив своїм життям: він зазнав багато мук і страждань, але залишився незламним. Тернистий шлях його життя — тюрми, заслання, та ніщо не могло заставити мужнього революціонера звернути з нього.

Навіть тоді, коли у поета зовсім захмарнів обрій, він свою кобзу настроює на сподівання. Тільки той перемагає, хто вірить і сподівається на краще: Мало нас — та це дарма.

Міцна віра рушить скали.

Тим загибелі нема,

Кому світять ідеали.

Варіант 2

Міцна віра рушить скали… Тим загибелі нема,

Кому світять ідеали!

П. Грабовський

Основну частину творчої спадщини П. Грабовського становлять поетичні твори, переважний зміст яких — пристрасна, глибокоідейна лірика. І це цілком природно, бо письменник назавжди пов’язав своє життя з революційною боротьбою і вважав літературну творчість однією з форм цієї боротьби.

Для мене — та хіба тільки для мене! — образ П. А. Грабовського ототожнюється з ідеальним образом людини, поета, чий героїчний чистий голос назавжди залишиться прикладом душевної краси, благородства й величі. Тридцять вісім років життя дарувала йому доля і двадцять з них — це переслідування, тюрми, етапи, заслання, ще з юнацьких років у нього з’являється бажання «піти на муки за народ».

«Карай насильство своїм словом віщим!» — таким було його поетичне гасло.

У жахливих умовах сибірської каторги Грабовський написав багато прекрасних віршів.

У поезіях «Поетам-українцям», «До Русі-України», «До українців» поет виступає проти занепадницьких настроїв. Бажає бачити вільних від чужоземного поневолення українців, рівних серед інших народів світу. Поет закликає об’єднатися у боротьбі за спільну мету — відродження рідного краю.

Гей, докупи, певні діти!

Всіх веде мета одна:

Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!

Так проголошує П. Грабовський у поезії «До українців».

Митець упевнений, що його рідна Україна відродиться, стане могутнішою, «щоб чарівна селянська врода росла в коханні та красі». Глибоке співчуття до знедолених людей праці звучить у вірші «Трудівниця» (згадаймо ще «Робітникові», «Швачка»). Лаконічні й виразні картини цих поезій, типові життєві історії, коли одні працюють, а інші із зневагою ставляться до їхньої праці. Однією з основних тем творчості П. Грабовського стала проблема митця та його обов’язків перед суспільством. Поет закликає не співати «про квіти», а стати на захист пригноблених, «спинити навколо голос стонів».

Він мріє про вільну Україну, яка для нього — святиня! Поет виразив у поетичній формі споконвічне прагнення українського народу:

ГЦоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвіла У згоді з ближніми всіма!

Цими рядками П. Грабовський проголошує велич простого народу, його законне право на щастя.

Але щасливою кожна людина має бути не лише в політичній боротьбі, айв особистому житті.

Не посміхнулась доля П. Грабовському і в питанні щасливого, самовідданого та довгого кохання. Так, його кохання до Надії Сигиди — це кохання на відстані. Лише мрії, сподівання та ліричні рядки, які склали цикл поезій П. Грабовського «До Н. К. С.».

Закохані часто листуються, виливаючи на папері свої почуття. Поет не падає духом, закликаючи теж саме зробити й кохану жінку: «Не падайте ж і ви, вірте в силу душі людської і боріться міцно, палко, безперестанку з усіма незгодинами, з усіма темними та дикими силами… будьте відважні…»

Цими рядками він дає силу й потужність своїм почуттям. Хоча він був одружений і мав сина (це вже після страшної смерті Надії Сигиди), однак у його серці завжди жили тендітні спогади про це кохання.

Бо не можна було ставати на коліна молодому за віком, але досвідченому за тяжкими життєвими випробуваннями, поету. Своїм мужнім голосом він і досі загартовує сотні й сотні нових сердець!