Українська література - шкільні твори - 2024

«Наталка — ідеал для сучасної дівчини» за п’єсою Івана Котляревського «Наталка Полтавка»

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Варіант 1

Сюжет п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» досить напружений і зумовлений гострим, хоча й побутовим, конфліктом, у якому добре відчуваються соціальні проблеми. Автор п’єси не наголошує на класових суперечностях тогочасного суспільства, а тільки виразно й реалістично зображує хабарництво чиновників, зневажливе ставлення сільської верхівки і панів до трудящих, їхнє чванство, безправне і важке становище кріпаків.

За сюжетом п’єси дівчина із зубожілої селянської родини Наталка кохає бідного сироту-наймита Петра, і, коли той відправляється на заробітки, чекає його кілька років. На перешкоді до щастя закоханих стає їхня майнова нерівність. Поки Петра немає у селі, до дівчини сватається возний — судовий виконавець, дрібний чиновник. Мати, щоб виправити становище, наполягає на тому, щоб Наталка вийшла за нього заміж. Під силою материних докорів і сліз дівчина майже погоджується на цю пропозицію. Міцними кайданами заковують Наталку народні звичаї, адже вона подала возному рушники. Але саме в цей час до села повертається Петро. І тут Наталчина краса починає сяяти яскравими променями, а її чисте, як гірський кришталь, серце, воскрешає і наповнюється ще більшим коханням до Петра. Повною мірою показує себе краса чистої дівочої душі.

Наполегливість і рішучість у боротьбі за власне щастя, почуття людської гідності, глибоко розкриті І. Котляревським у п’єсі, врешті-решт перемагають. Незважаючи на те, що щаслива розв’язка оповіді до певної міри не зовсім реалістична, це не головне. Адже визначальним у п’єсі «Наталка Полтавка» є відтворення соціального конфлікту, підкреслення моральності і благородства звичайних людей, створення типових образів українських селян, зображення краси та гідності українських дівчат.

Улюблена в народі героїня п’єси І. Котляревського живе на сцені понад сто вісімдесят років, не старіє і не в’яне краса її невмирущого образу. Причина такого безсмертя, на мій погляд, криється в тому, що талановитому українському письменнику і драматургу вдалося в образі Наталки блискуче втілити моральну красу української дівчини та народний ідеал.

З часу створення «Наталки Полтавки» минуло багато десятиліть, змінилося декілька політичних устроїв, додалося багато нових штрихів до соціального портрету української жінки, але в найістотнішому цей ідеал залишився незмінним. Образ сердечної і працьовитої, чистої і чесної, багатої духовно української дівчини близький і сьогодні. Адже з плином часу такі ідеали не меркнуть і не старіють, вони залишаються вічними, актуальними і загальнолюдськими для будь-якого суспільства і для будь-якого часу.

Варіант 2

П’єса І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» увійшла до історії української літератури як перший повноцінний український драматичний твір. П’єса відразу ж була високо оцінена видатними театральними діячами того часу, зокрема, відомим російським актором театру М. С. Щепкіним та великим українським композитором М. Лисенком, який, будучи дуже близьким до театру, невдовзі написав музику до «Наталки Полтавки». Майже двісті років п’єса І. П. Котляревського не сходить зі сцен театрів та й досі користується великим успіхом у глядачів.

Сюжет п’єси базується на реальній життєвій ситуації і відображає взаємовідносини між селянами з різним рівнем добробуту. Усе в цьому сюжеті достатньо просто: возний, користуючись своїм високим становищем у рідному селі, намагається примусити дівчину з бідної родини вийти за нього заміж. Мати Наталки не проти, щоб це весілля відбулось і її дочка далі жила в багатстві, не знаючи життєвих негаразд. Але у дівчини вже є коханий, почуття до якого вона й відстоює на протязі п’єси і знаходить в собі сили на подолання усіх перешкод до з’єднання люблячих сердець.

Подібні сюжети можна знайти у багатьох творах того часу, але І. П. Котляревський, створивши п’єсу «Наталка полтавка», зробив великий крок уперед, бо і мова твору, і розвиток сюжету, і повноцінні ярко виписані образи, і узагальнені ідеї свідчать про досить реалістичне відображення усіх подій, чого ще не було ні в одному з творів української літератури та драматургії. Видатний український драматург і актор І. Карпенко-Карий назвав п’єсу «Наталка Полтавку» «праматір’ю українського народного театру» та окремо відзначив незрівняний емоційний вплив на глядачів. «Радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали». Це ствердження якнайточніше висловило відношення українців до цього твору, а насамперед, до образу Наталки полтавки, ім’ям якої зовсім невипадково названа ця п’єса.

Постать Наталки Полтавки, головної героїні п’єси, приваблює і зворушує своїми чеснотами. Ця дівчина змальована як ідеал української селянки, який увібрав в себе усі кращі жіночі риси — чесність, скромність, душевну силу, сердечність та доброту. «Золото — не дівка!…» — каже про неї виборний. «Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Сам драматург підкреслює і інші, не менш важливі риси, притаманні Наталці, серед яких і хоробрість, і енергійність, і усвідомлення власної гідності, і наполегливість у боротьбі за своє щастя та кохання. Про це свідчать і слова пісні:

«Небагата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, шити і носити воду. »

Вже після розмови Наталки з возним становиться зрозуміло, що ця на перший погляд проста дівчина має неабиякий розум та, незважаючи на юний вік, багатий життєвий досвід, достатній для того, щоб протистояти соціальній та життєвій несправедливості. А слухаючи розмову дівчини з матір’ю переконуєшся, що Наталка здатна до вірної критичної і глибокої оцінки людей, а її вчинки доводять, що слова дівчини і поведінка Наталки не якесь відсторонене від життя існування, бо й діє вона так же, як і мислить — помірковано, але в той же час рішуче. Все це не заважає мати дівчині дуже гарне почуття гумору, бо протягом усіх подій вона досить часто і дотепно промовляє достатньо влучні слова. Взагалі, мова Наталки багата і співуча, красива та сповнена народною мудрістю.

Не дивлячись на свою душевну стійкість, Наталка здатна піти на самопожертву ради матері, і хоча вона не шукає матеріального достатку і на першому місці в її житті стоять особисті уподобання, вона готова себе переломити ради материнського щастя. І дуже добре, що їй не довелося цього робити, і все закінчилося щасливо.

Риси Наталки Полтавки є не просто рисами окремої дівчини, це риси ідеальної жінки, яка може бути прикладом для сучасних українських жінок. Незважаючи на підкреслену індивідуальність образу Наталки у п’єсі та її реалістичний образ, вона насамперед є узагальненим образом справжньої української жінки, у якої незламність, оптимізм, душевна краса і сила поряд з жагучим бажання подолати усі перешкоди на шляху свого щастя — це сенс усього життя.