Українська література - шкільні твори - 2024

«Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть» за поемою Івана Котляревського «Енеїда»

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Варіант 1

Свою поему «Енеїда» І. Котляревський написав за сюжетом твору відомого давньоримського поета Вергілія. Цей твір відтворює події, які відбувалися багато століть тому, але він настільки сильно пронизаний українським народним колоритом, що стає зрозумілим: у цьому незрівнянному поетичному творі І. Котляревського мова йде про нашу рідну Україну.

«Енеїду» поет написав невдовзі після знищення Катериною ІІ Запорізької Січі, у часи, в які проходило закріпачування українського народу. Це був період, коли багатьом здавалося, що не залишилося найменшої надії на відродження колишньої козацької слави, а національний дух був майже знищений.

«Енеїда» стала тим вкрай необхідним для українців твором, який нагадав їм про героїчні сторінки багатої на події історії нашого народу. У своїй поемі І. Котляревський змалював представників українського козацтва, втіливши їх в образах Низа та Евріала, патріотів і відважних героїв, які були готові віддати своє життя заради загальної справи, заради «спільного добра».

Героїчна вилазка Евріала і Низа у ворожий табір — це прояв їхньої великої ненависті до ворогів, палкої любові до рідного краю і патріотичний вчинок. Обоє друзів були «в службі вірні козаки». Вони були земляками, разом завербувалися до війська Енея і разом справно несли службу.

З поеми відомо, що в Евріала була старенька мати «без сил і в бідності, слабая», а у Низа рідних і зовсім не було. Намір друзів пробратися у ворожий табір і «каші наварити там» був породжений високими патріотичними почуттями цих вірних синів своєї Батьківщини. Евріал залишався вірним заповіту свого батька, який заповідав своєму синові: «Умри на полі, як герой». Тому він і відмовив Низові, який запропонував Евріалу залишитися на варті і не ризикувати своїм життям. Хоча у Евріала була мати, заради якої він повинен був би жити, герой відповів своєму товаришеві так:

«Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять…»

Дружба цих земляків і патріотів була настільки міцною і священною, що на її перешкоді не могла стояти навіть смерть. Як клятва вірності своєму побратимові Низу звучать слова Евріала:

«Від тебе не одстану зроду,

З тобою рад в огонь і в воду,

На сто смертей піду з тобой».

Пробравшись у ворожий табір, друзі потрапляють у полон. Побачивши, як вороги знущаються над Евріалом, Низ відмовляється врятувати своє життя ціною смерті товариша і намагається його визволити. А коли він побачив, що товариш загинув, Низ пішов на неминучу смерть, опинившись один на один проти цілої купи ворогів. Низ до кінця залишився вірний почуттю побратимства і дружби, до кінця залишився вірний присязі і виконав свій священний обов’язок:

«Любов к отчизні де героїть,

Там сила вража не устоїть,

Там грудь сильнійша од гармат,

Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,

Там лицар — всякий парубійка,

Козак там чортові не брат».

В образах героїв поеми «Енеїда» Низа, Евріала та інших воїнів Енеєвого війська І. Котляревський змалював українських козаків, доблесних синів свого народу, мужніх захисників своєї рідної землі, вірних бойовій дружбі і козацькій присязі. Своє життя вони віддали заради перемоги над ворогом, заради свободи рідного народу і землі, тому й сьогодні їхні подвиги так само високо цінуються, як і століття тому.

Варіант 2

Поема Івана Котляревського «Енеїда» — видатний твір, в якому автор ілюструє кілька цікавих проблем. Одна з цих проблем відображається за допомогою фрази « Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть». Сама поема наповнена яскравими прикладами того, як дії людей, спрямовані на любов до батьківщини, в результаті дійсно приводять до перемоги над усіма ворожими силами.

Цей вираз зовсім не втратив своєї актуальність і сьогодні, оскільки любов до вітчизни і щирий патріотизм громадян дійсно роблять країни краще і сильніше. Вся справа в тому, що щирий і усвідомлений патріотизм людини призводить до того, що вона повною мірою асоціює себе зі своєю країною і вважає долю своєї батьківщини невіддільною від власної долі. Таким чином, людина покращує себе, самовдосконалюється, щоб бути корисною як для своєї країни в цілому, так і для членів навколишнього суспільства зокрема. Такий тісний взаємозв’язок між окремою людиною і її країною має і зворотні плюси і переваги для самої людини. Наприклад, якщо країна успішна, гарна й сильна, людина може від того радіти і бачити в успіху країни і свою власну заслугу. Тому з усіх можливих точок зору патріотизм — це добре.

У поемі «Енеїда» зображені вже давно минулі часи, які суттєво відрізняються від того, що відбувається зараз. І хоч Іван Котляревський змалював у ній традиції та поведінкові моделі українців, все ж, не можна говорити з упевненістю, що висловлювання « Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть» має сьогодні таке ж значення, як і тоді. Перш за все, варто відзначити, що поняття ворога сьогодні дещо відрізняється. Якщо під ворожими силами раніше малися на увазі армії противника під час війни, то сьогодні точно так же міркувати не можна, адже навіть незалежна Україна ще жодного разу не воювала. Хто ж тоді може вважатися умовним противником для справжнього українського патріота? Думається, що, враховуючи зросле значення всесвітньої економіки в нашому світі, можна зробити висновок, що посилення нашої економіки може стати сьогодні пріоритетом. Для цього необхідно добре вчитися, ставати справжнім професіоналом своєї справи і приносити користь собі самому, своєму суспільству і вітчизні.

Відомий вираз Івана Котляревського « Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть» з поеми «Енеїда» завжди був актуальним, залишається актуальним сьогодні і буде актуальним у майбутньому. Сьогодні воювати за Україну потреби немає, але потрібно бути дуже корисним для неї, використовуючи інші можливості.